Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 225/6378/17
провадження № 51-945 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Дехтярук О.К.,
в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1,
захисника Берзіня С.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Берзіня С.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050220001082, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Бєлгород Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 09 липня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, близько 04:46, проявляючи невмотивовану агресію, достовірно знаючи, що перед ним малолітня дитина, поклав руки на передню частину шиї потерпілої ОСОБА_2 та почав із силою стискати. Однак злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки до квартири прийшла ОСОБА_3, та злякавшись, що його дії будуть викриті, припинив душити ОСОБА_2, яка на той час вже була у непритомному стані.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та захисника Алєксєєва М.С. залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора Калашнікової Т.В. задоволено. Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2018 року в частині відшкодування процесуальних витрат змінено, виключено з резолютивної частини вироку посилання про стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат на проведення судової експертизи з дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них № 14116 від 15 вересня 2017 року в сумі 4952 грн.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Берзінь С.Л. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити. В обґрунтування незаконності судових рішень вказує про допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
При цьому зазначає, що у вхідному номері обвинувального акту містяться виправлення без відповідного засвідчувального запису уповноваженої особи, що є недопустимим. Крім того, вказує, що до розгляду кримінального провадження безпідставно допущено у якості законного представника батька малолітньої потерпілої - ОСОБА_5, однак будь-яких документів, підтверджуючих цей факт, матеріали провадження не містять. Крім того, ОСОБА_5, будучи законним представником малолітньої потерпілої, одночасно судом допитаний як свідок, що є порушенням вимог процесуального закону. Вважає, що у кримінальному провадженні законним представником потерпілої може бути лише одна особа, однак судом у якості законного представника залучено додатково інших осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Наголошує, що у матеріалах кримінального провадження відсутнє повідомлення про підозру ОСОБА_1, відсутній протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1, а його затримання проведено з порушенням вимог ст. 208 КПК України. Вказує, що судом було допитано у якості свідка медичного працівника ОСОБА_8 Однак, на переконання захисника, такий допит проведено з порушенням п. 4 ч. 2 ст. 65 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_8 є медичним працівником, та в результаті огляду потерпілої отримала відомості, які містять лікарську таємницю, та без письмової згоди потерпілої такі відомості розголошувати заборонено, а відповідної письмової згоди матеріали кримінального провадження не містять. При цьому історію хвороби потерпілої вилучено з порушенням вимог ч. 2 ст. 165 КПК України. Крім того, зазначає про невідповідність протоколу освідування потерпілої вимогам ст. 241 КПК України, що вказує на недопустимість такого доказу. Вказує про відсутність у протоколах слідчих дій відомостей про технічні характеристики засобів фіксування та носіїв інформації, що використовувались під час проведення відповідних процесуальних дій. Зазначає про відсутність в матеріалах кримінального провадження законних підстав для проведення огляду житла та проведення слідчого експерименту (ухвали слідчого судді, письмової згоди власника), та вважає, що це є недопустимим доказом, оскільки огляд житла проведено без ухвали слідчого судді та дозволу. Зазначає про порушення процесуального порядку огляду речей, оскільки протокол огляду не містить докладного опису оглянутого предмету (мобільного телефону), як того вимагає ч. 2 ст. 100 КПК України. Вказує, що у матеріалах провадження та судових рішеннях відомості щодо анкетних даних потерпілої, законних представників мають розбіжності, що є порушенням вимог процесуального закону. На переконання захисника у суду не було підстав для проведення судово-психіатричної експертизи засудженого ОСОБА_1, а матеріали провадження будь-яких доказів щодо неадекватності останнього не містять. Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_8 щодо характеру виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, тоді як в основу обвинувального вироку покладено висновок експертизи та пояснення експерта ОСОБА_9, що свідчить про упередженість суду.
Також, на думку захисника, судом не надано належної оцінки версії сторони захисту про ймовірне перебування в квартирі інших осіб, які могли вчинити протиправні дії стосовно потерпілої, а також не перевірено ймовірність вчинення таких дій матір`ю потерпілої - ОСОБА_10, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Таким чином, вважає, що судом поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, чим порушено презумпцію невинуватості.
Крім того, захисник у касаційній скарзі вказує про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1, враховуючи, що умисел на вбивство судом не доведено, призначене останньому максимальне покарання за незакінчений замах на вбивство свідчить про надмірну суворість такого покарання.
Захисник вважає, що апеляційний суд вказаних порушень не усунув, безпідставно відмовив стороні захисту у повторному дослідженні доказів у кримінальному провадженні, вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги захисника не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор заперечувала щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Твердження захисника про допущені судами порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, пояснень експерта ОСОБА_9, а також на підставі досліджених матеріалів допиту свідка ОСОБА_15, допитаного у порядку ст. 225 КПК України.
Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 дані, що містяться у: витягу з ЄРДР щодо повідомлення про злочин від 09 липня 2017 року; рапортах про реєстрацію повідомлення про надання медичної допомоги від 09 липня 2017 року; заяві ОСОБА_10 про вчинення злочину; заяві ОСОБА_10 про надання дозволу на проведення огляду квартири; заявах ОСОБА_10 про надання дозволу на проведення слідчого експерименту; довідки Центральної міської лікарні щодо стану здоров`я потерпілої після механічної асфіксії.
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 09 липня 2017 року; протоколі огляду предметів (мобільних телефонів) від 09 липня 2017 року; протоколі освідування особи від 09 липня 2017 року; протоколах пред`явлення особи для впізнання від 09 липня 2017 року; протоколі затримання особи від 09 липня 2017 року; протоколах проведення слідчого експерименту від 10 липня 2017 року та 22 серпня 2017 року; протоколі огляду (мобільного телефону) від 27 липня 2017 року; протоколі тимчасового доступу до документів від 19 вересня 2017 року; висновку експерта № 135 від 09 липня 2017 року; висновку судово-психіатричної експертизи № 1000 від 05 вересня 2017 року; висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 996 від 20 вересня 2017 року; висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 253 від 23 листопада 2017 року; висновку результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 09 липня 2017 року.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Разом з тим, в ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.
На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_1 з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме незакінчений замах на умисне вбивство малолітньої дитини.
За таких обставин, доводи касаційної скарги захисника про недоведеність умислу ОСОБА_1 на вчинення вбивства, про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються сукупністю здобутих судами доказів.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 125 КК України, про що захисник вказує у своїй касаційній скарзі.
Апеляційний суд, здійснюючи в порядку апеляційної процедури перевірку доводів апеляційних скарг сторони захисту, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку та вмотивував прийняте рішення.
У касаційній скарзі, окрім іншого, захисник посилається на неправильну оцінку здобутих доказів у кримінальному провадженні, неповноту та однобічність судового розгляду, що, на його переконання, свідчить про упередженість суду та зайняття позиції сторони обвинувачення.
Зокрема, захисник вказує про надання судом переваги висновку експерта над показаннями свідка ОСОБА_8 щодо походження та природи виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, про відсутність належної оцінки версії сторони захисту про ймовірне перебування в квартирі інших осіб, які могли вчинити протиправні дії стосовно потерпілої, про неналежну перевірку версії захисту щодо вчинення таких дій матір`ю потерпілої - ОСОБА_10
Однак, захисником не враховано, що вказані обставини були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, яким надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях.
Колегія суддів звертає увагу захисника, що з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами, які встановлені судами попередніх інстанцій.
Також колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника про наявні виправлення у вхідному номері, що проставлений на обвинувальному акті, оскільки такі виправлення носять характер дрібних недоліків, та жодним чином не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, як і не виправдовують його.
З цих же підстав неспроможними колегія суддів вважає посилання захисника про помилки у анкетних даних засудженого ОСОБА_1 ( ОСОБА_16 , потерпілої ОСОБА_2 ( ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ), законного представника ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_12 (неправильно провідмінювано), оскільки такі недоліки явно є граматичними помилками та можуть бути усунуті в порядку ст. 379 КПК України.
Крім того, у касаційній скарзі захисник вказує, що судом безпідставно до розгляду кримінального провадження допущено кількох законних представників малолітньої потерпілої, що не ґрунтується на вимогах закону.