Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 466/8675/14-ц
провадження № 61-18749св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 травня 2016 року у складі судді Свірідової В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна"(далі - ТОВ "ІТС-Україна") про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на те, що з 20 травня 2003 року він працював на посаді директора ТОВ "ІТС-Україна". Розпорядженням від 20 травня 2014 року № 1 його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Однак всупереч вимогам статей 47, 116 КЗпП України відповідач не провів з ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема не виплатив заробітну плату за період з 01 по 20 травня 2014 року в розмірі 13 200 грн та компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 01 червня 2010 року по 30 квітня 2014 року - 90 557,72 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ "ІТС-Україна" на свою користь заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористані дні відпусток у вказаному розмірі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 11 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ІТС-Україна" в користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 по 20 травня 2014 року в розмірі 13 200 грн та компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 01 червня 2010 року по 30 квітня 2014 року в сумі 90 557,72 грн, а всього 103 757,72 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджує факт невиконання відповідачем свого обов`язку здійснити повний розрахунок в день звільнення працівника.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ІТС-Україна" відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 травня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У травні 2017 року ТОВ "ІТС-Україна" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив таємницю нарадчої кімнати, оскільки навіть через закриті двері сторони чули хід обговорення справи та результат її вирішення. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень місяць 2014 року був підписаний електронним цифровим підписом ОСОБА_1, що свідчить про продовження ним виконання посадових обов`язків директора після видачі розпорядження про звільнення. Звільнення працівника із займаної посади допускається лише на підставі наказу, а не розпорядження.
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Посилання заявника на порушення апеляційним судом таємниці нарадчої кімнати нічим не підтверджено.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Львова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 травня 2018 року справу № 466/8675/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що ОСОБА_1 був співвласником ТОВ "ІТС-Україна" та володів 30 % у Статутному капіталі вказаного товариства.
В період з 20 травня 2003 року по 20 травня 2014 року позивач обіймав посаду директора ТОВ "ІТС-Україна", що підтверджується записами в його трудовій книжці.
Розпорядженням від 20 травня 2014 року № 1 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
В день звільнення ОСОБА_1 як директором ТОВ "ІТС-Україна", тобто в межах наданих Статутом повноважень, була видана довідка від 20 травня 2014 року № 34, згідно з якою за травень 2014 року йому нарахована заробітна плата в сумі 13 200 грн без врахування компенсації за невикористані дні відпустки за періоди: з 01 червня 2010 року по 31 травня 2011 року; з 01 червня 2011 року по 31 травня 2012 року; з 01 червня 2012 року по 31 травня 2013 року; з 01 червня 2013 року по 31 травня 2014 року. Компенсація за невикористану відпустку становить 90 557,72 грн.
Випискою Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", в якому відкрито картковий рахунок позивача, підтверджується, що ОСОБА_1 отримав заробітну плату лише за квітень 2014 року.
Доказів оплати праці позивача за травень 2014 року та виплати компенсації за невикористані дні відпусток відповідачем не надано.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.