ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/348/17
адміністративне провадження №К/9901/17426/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
секретаря - Грінкевич А.І.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Швеця Д.Ю.
представника відповідача - Кіцнака П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 813/348/17
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Швеця Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Брильовського Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Заверухи О.Б.), -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 24.01.2017 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Львівської області, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 09.12.2016 №2647к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивача на посаді прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області з 10.12.2016;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як вбачається з наказу прокурора Львівської області №2575к від 29.11.2016. Позивач був прийнятий на займану посаду на час перебування у відпустці по догляду за дитиною основного працівника. В такому випадку, позивач вказує, що при виході з відпустки по догляду за дитиною основного працівника, міг бути звільнений виключно у відповідності до вимог Закону України "Про прокуратуру". Під час звільнення Позивача не було письмово попереджено про наявність вакантних посад, на які він міг би бути переведений, та ознайомлено з переліком вакантних та тимчасово вільних посад в прокуратурі Львівської області. Вказує, що як на момент прийняття на тимчасово вакантну посаду, так і на момент його звільнення з займаної посаду, в прокуратурі Львівської області були вакантні посади, що дозволяло на виконання вимог ст. 59 Закону України "Про прокуратуру" запропонувати Відповідачем його вакантні посади, на які може бути здійснено переведення. Також, Позивач пройшов успішно конкурс на посаду прокурора місцевих прокуратур. Приховування Відповідачем інформації про наявність вакантних посад у прокуратурі Львівської області, не дало змоги Позивачу написати та подати заяву про переведення на вакантну посаду, оскільки така заява без зазначення конкретної посади, на яку він бажає бути переведеним, не відповідала б вимогам ст. 38 Закону України "Про прокуратуру" та не мала б жодної юридичної сили. Вважає, що наказ прокурора Львівської області №2647к від 09.12.2016 "Про звільнення ОСОБА_1 " був прийнятий з грубим порушенням спеціального законодавства, яким передбачено підстави та порядок звільнення прокурора у разі неможливість подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду 14 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №813/348/17 в задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що протиправності наказу про звільнення позивача судом не встановлено, відповідно відсутні підстави для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року - без змін.
8. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. 21 червня 2019 року адвокат Швець Дмитро Юрійович в інтересах ОСОБА_1 ( касатор) подав касаційну скаргу, в якій просить:
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 813/348/17, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
10. 08 серпня 2019 року Прокуратурою Львівської області надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 813/348/17 - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про участь представників прокуратури Львівської області та Генеральної Прокуратури України у розгляді справи.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Швеця Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
13. Зокрема позивач покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки. Крім цього, наголошує, що прокурор не може бути звільнений з посади з підстав і в порядку, передбаченому нормами загального законодавства - КЗпП, оскільки прокурор користується особливими гарантіями незалежності, що полягають в особливому порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокуратури Львівської області від 29.11.2016 №2575к "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 був призначений на посаду прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною.
15. 30 листопада 2016 року основним працівником - ОСОБА_2 на ім`я прокурора області подано заяву з проханням допустити її до виконання своїх службових обов`язків з 12.12.2016 до закінчення відпустки для догляду за дитиною.
16. На підставі вказаної заяви прокурором області видано наказ №2602к від 06.12.2016, згідно з яким перервано ОСОБА_2 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та вважати її такою, що приступила до виконання службових обов`язків прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області з 12.12.2016.
17. Наказом прокуратури Львівської області від 09.12.2016 №2647к "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було звільнено з посади, яку він обіймав та з органів прокуратури у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.
18. Не погодившись із вказаним наказом ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
19. Конституція України від 28 червня 1996 року
19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19.2. Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
19.3. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (стаття 55 Конституції України).
20. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII
20.1. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
20.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
21. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII
21.1. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
21.2. Згідно із частиною 1 статті 12 Закону №1697-VII у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
21.3. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №1697-VІІ прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
21.4. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 51 Закону №1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді.
21.5. Статтею 59 цього ж Закону передбачено, що прокурор, який обіймає тимчасово вакантну посаду, у разі повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
23. Одним із різновидів строкового трудового договору є виконання роботи на посаді працівника, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Строк такого договору закінчується із виходом на роботу основного працівника. Отже, вихід на роботу основного працівника є безумовною та достатньою підставою для звільнення працівника, який виконував роботу на час його відсутності, в даному випадку - перебування у відпустці по догляду за дитиною.
24. Позивача наказом прокуратури Львівської області від 29.11.2016 №2575к "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було призначено за його заявою на посаду прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною, тобто фактично укладено строковий трудовий договір.
25. Наказом Прокуратури Львівської області від 09.12.2016 №2647к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади, яку він обіймав та з органів прокуратури у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
26. Верховний Суд констатує, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
27. Верховний Суд зауважує, що в даних спірних правовідносинах спеціальним законом вважається Закон №1697-VII. Відтак, пріоритетними нормами щодо підстав, порядку та процедури призначення і звільнення осіб, на яких поширюється дія Закону №1697-VII, будуть саме норми даного Закону. Норми Кодексу законів про працю України будуть застосовуватися лише в тій частині, що не охоплена нормами Закону №1697-VII.