ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/2181/16
адміністративне провадження №К/9901/34061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Загороднюка А.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Аудиторської палати України про скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Аудиторської палати України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Чалого І.С., (головуючий), Зеленського В,В., П`янової Я.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Аудиторської палати України (надалі також АПУ, відповідач), в якому просив:
1.1 скасувати рішення АПУ № 315/5.2 від 24 вересня 2015 року;
1.2. зобов`язати АПУ поновити дію сертифікату аудитора ОСОБА_1 № НОМЕР_1, який чинний до 20 липня 2017 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що застосування в оскаржуваному рішенні АПУ № 315/5.2 від 24 вересня 2015 року найсуворішого стягнення до позивача у вигляді анулювання сертифіката аудитора є незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем не доведено та не встановлено суттєвих порушень позивача при наданні аудиторських послуг.
2.1. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням встановленого порядку та строків проведення перевірки, що є грубим порушенням положень Порядку проведення перевірок матеріалів скарг, які надходять до АПУ, затвердженого рішенням відповідача №196/7 від 27 листопада 2008 року (надалі також Порядок №196/7).
2.2. Позивач, посилаючись на незаконність прийнятого відповідачем рішення та звертаючи увагу на неупердженність і невідповідність застосованого до позивача стягнення, просить рішенням АПУ №196/7 від 27 листопада 2008 року скасувати із зобов`язанням поновити дію сертифікату аудитора ОСОБА_1 .
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на правомірність прийнятого рішення АПУ №196/7 від 27 листопада 2008 року.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. До Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Ревізор" (надалі також ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор") звернувся адвокат Романенко Н.А. з проханням провести аудиторську перевірку та надати висновок, що підтверджує право власності на майно ОСОБА_3
5. ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" 2 лютого 2015 року надано адвокату Романенко Н.А. лист-зобов`язання, в якому зазначено, що за результатами виконання завдання буде надано відповідь у вигляді листа з висновками на підставі проведеного дослідження та окремий документ, у якому будуть систематизовані активи ОСОБА_3 та джерела їх походження.
6. Також відповідно до цього листа-зобов`язання ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" класифіковано завдання як надання послуг у вигляді письмових консультацій.
7. ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" 6 лютого 2015 року надано адвокату Романенко Н.А. лист щодо результатів дослідження активів ОСОБА_3 з окремим документом, в якому систематизовані його активи та окремий лист з роз`ясненням щодо діяльності у сфері спільного інвестування зазначеної особи.
8. 31 березня 2015 року до АПУ надійшла скарга від ОСОБА_4 на дії ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" під час надання аудиторських послуг та складання звіту незалежного аудитора стосовно активів громадянина України ОСОБА_3, до якої надано завірену Дзержинським районним судом міста Харкова копію звіту незалежного аудитора від 6 лютого 2015 року, підписаного директором ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" аудитором ОСОБА_1 та скріпленого печаткою цього товариства.
9. Скаржником також поінформовано АПУ про те, що в провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває справа №638/21336/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в спільному майні, набутого за час перебування в шлюбі з 4 червня 2005 року, в порядку його поділу.
10. На підтвердження доводів відповідача про придбання за рахунок виключно його власних особистих коштів майна, адвокат Романенко Н.А.. замовила аудиторську перевірку, яка, на її думку, була проведена з порушенням положень чинного законодавства.
11. Головою АПУ відповідно до пункту 2.2 Порядку №196/7 прийнято рішення щодо відповідності даного звернення визначенню скарги, передано до Комітету з контролю якості аудиторських послуг (надалі також Комітет) та відповідно до пункту 4.1 Порядку №196/7, Комітетом направлено позивачу повідомлення щодо надходження скарги (вих. № 01-01-25/263 від 3 квітня 2015 року), яким позивача поінформовано про факт надходження до АПУ скарги, а також вимогу надати пояснення по суті та документи для перевірки матеріалів даної скарги.
12. У відповідь на вищезазначене повідомлення, ОСОБА_1 листами (від 16 квітня 2015 року 08/15 та № 07/15) надав до АПУ для перевірки копії витребуваних документів та пояснення по суті поставлених Комітетом питань.
13. Відповідно до пунктів 4.6. та 4.7 Порядку №196/7, за наслідками вивчення та аналізу змісту скарги та доданих до неї документів і відомостей, що стосується скарги, головою Комітету прийнято рішення про проведення перевірки скарги шляхом здійснення невиїзної перевірки.
14. У зв`язку з тим, що звітні документи за результатами виконання завдання, які були надіслані до АПУ скаржником (додаток 10) та пояснення, надані позивачем у листі від 16 квітня 2015 року №08/15, де він стверджував, що надавав послуги у вигляді письмових консультацій відрізнялись за своєю концептуальною основою, у працівників Комітету виникла необхідність витребувати у ОСОБА_1 додаткові пояснення та документи, у зв`язку з чим термін проведення перевірки матеріалів скарги продовжено, а на адресу позивача надіслано запит щодо надання додаткових пояснень (вих. № 01-01-25/383 від 7 травня 2015 року).
15. 19 травня 2015 року на адресу АПУ надійшло пояснення ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" від 15 травня 2015 року № 09/15, в якому зазначено, що завдання, виконане на запит адвоката Романенка Н.А., було класифіковано як надання послуг у вигляді письмових консультацій, а звіт незалежного аудитора від 6 лютого 2015 року є одним з чорнових варіантів (чернетка), який складений тільки для узгодження висновків по суті виконання завдання.
16. За наслідками здійснення перевірки матеріалів скарги, пояснень та документів позивача, Комітетом передано до Комісії з контролю якості та професійної етики та ОСОБА_1 звіт від 12 червня 2015 pоку №19/СК про результати невиїзної перевірки матеріалів скарги, яка надійшла до АПУ від громадянки ОСОБА_4, щодо недотримання вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту та норм професійної етики директором ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" ОСОБА_1 під час надання ним аудиторських послуг та складання звіту незалежного аудитора стосовно активів громадянина України ОСОБА_3
17. Відповідно до висновків Комітету, зазначених у звіті від 12 червня 2015 року №19/СК, з боку ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" при наданні аудиторських послуг було порушено вимоги статті 6, пункту 1 статті 19 Закону України "Про аудиторську діяльність", Міжнародної концептуальної основи завдань з надання впевненості та Міжнародного стандарту завдань з надання впевненості (надалі також МСЗНВ) 3000 "Завдання з надання впевненості, що не є аудитами чи оглядами історичної фінансової інформації".
18. За результатами розгляду на засіданні Комісії з контролю якості та професійної етики 18 червня 2015 року (протокол № 59) звіту від 12 червня 2015 року № 19/СК та наданих до перевірки матеріалів та пояснень, вирішено надати на розгляд Дисциплінарної комісії АПУ висновок щодо неналежного виконання професійних обов`язків позивачем під час надання аудиторських послуг.
19. Запропоновано Дисциплінарній комісії АПУ визнати порушення, допущені директором ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" аудитором ОСОБА_1 . статті 6, пункту 1 статті 19 Закону України "Про аудиторську діяльність", Міжнародної концептуальної основи завдань з надання впевненості та Міжнародного стандарту завдань з надання впевненості (МСЗНВ) 3000 "Завдання з надання впевненості, що не є аудитами чи оглядами історичної фінансової інформації".
20. За результатами розгляду на черговому засіданні Дисциплінарної комісії АПУ 17 вересня 2015 року (протокол № 6) висновку Комісії з контролю якості від 18 червня 2015 року №18/СК, звіту від 12 червня 2015 року № 19/СК, зауважень та додаткових пояснень до звіту від 12 червня 2015 року № 19/СК, наданих до АПУ позивачем листом № 11/15 від 25 червня 2015 року, Дисциплінарна комісія прийняла рішення: 1) пропонувати АПУ застосувати до директора ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" аудитора ОСОБА_6 стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора; 2) у разі, якщо аудитор надасть на чергове засідання АПУ, проведення якого заплановано на 24 вересня 2015 року, належно оформлений документ з Дзержинського районного суду міста Харкова, де перебуває звіт аудитора по справі № 638/21336/14-ц, про те, що аудитор відкликав аудиторський звіт з суду у зв`язку з тим, що даний звіт не може використовуватися судом, тому що складений в чорновому вигляді, пропонувати АПУ застосувати до директора ТОВ "Аудиторська фірма "Ревізор" аудитора ОСОБА_6 стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката аудитора строком на 6 місяців; 3) надати відповідний проект рішення із зазначеного питання на чергове засідання АПУ, проведення якого заплановано на 24 вересня 2015 року.
21. Рішенням Аудиторської палати України № 315/5.2 від 24 вересня 2015 року до аудитора ОСОБА_6 застосовано стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора НОМЕР_1, виданого рішенням АПУ від 20 липня 2007 року №181.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
22. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, позов задоволено частково.
22.1. Скасовано рішення Аудиторської палати України № 315/5.2 від 24 вересня 2015 року.
22.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
22.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань АПУ.
22.4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив з того, що порушення чинного законодавства, допущені позивачем при проведенні аудиторської перевірки та при складанні звіту, не можна вважати суттєвими, оскільки аудитор ОСОБА_1 виконав вимоги Дисциплінарної комісії АПУ та вжив усіх можливих та необхідних заходів щодо недопущення настання негативних наслідків від звіту при розгляді судом справи №638/21336/14-ц.
22.5. Судами попередніх інстанцій наголошено, що рішення АПУ № 315/5.2 від 24.09.2015 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги усіх обставин для прийняття вірного рішення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
23. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
24. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що саме факт неналежного виконання позивачем своїх професійних обов`язків став підставою накладання на нього стягнення, а не факт того, що документ, складений ОСОБА_1 названий "Звіт незалежного аудитора" та не містить поміток "чернетка".
24.1. При цьому скаржник вказує на те, що визначення ступеню суттєвості порушень належить до виключної компетенції Дисциплінарної комісії АПУ та її повноваження при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження є дискреційними, а тому запропоноване нею стягнення у вигляді анулювання сертифіката є мірою відповідальності саме за суттєві порушення, з чим обґрунтовано погодилася АПУ при прийнятті оскаржуваного рішення.
24.2. Також відповідач в касаційній скарзі наполягає на тому, що дії позивача щодо направлення листа до суду з проханням не враховувати аудиторський звіт при розгляді матеріалів справи №638/21336/14-цу зв`язку з тим, що цей звіт не є остаточним варіантом відповіді аудитора замовнику, не спростовують факту неналежного виконання позивачем професійних обов`язків, а отже не вказують на незаконність оскаржуваного рішення.
25. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
26. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 6 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою касаційною скаргою.
27. 5 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
28. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 17 жовтня 2018 року ухвали про відведення судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П. від розгляду зазначеної касаційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №820/2181/16.
29. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року вказана касаційна скарга разом із справою передана суддям: Білоусу О.В. (головуючий), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.