РІШЕННЯ
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №9901/433/19
адміністративне провадження №П/9901/433/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Жука А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,
представника позивача - Гречко Н.О.,
представника відповідача - Белінської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та предмет спору
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якій просив визнати неправомірним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя про звільнення позивача на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з посади судді апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2019 року.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача
Позовні вимоги обґрунтовані невмотивованістю висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 квітня 2018 року, яким визначено, що позивач не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів через оцінку виконання ним практичного завдання нижче мінімально допустимого балу у 50% від максимально можливого балу, у зв`язку з чим його визнано таким, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетенції. На думку позивача ці висновки Вищої кваліфікаційної комісії суперечать положенням пункту 18 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, із змісту якого можна дійти висновку, що суми балів за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання мають сумуватися. Вказував, що резолютивна частина рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 квітня 2018 року є неконкретною та не зрозумілою, оскільки в ній не зазначені критерії невідповідності займаній посаді судді апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1, які визначені Конституцією України. Зазначає, що положення абзацу другого пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фактично означають додаткову підставу для звільнення судді, яка не передбачена Основним Законом України та суперечать частинам першій і другій статті 8 та частині першій, п`ятій і шостій статті 126 Конституції України. Вказує, що перелік підстав для звільнення судді встановлений частиною 6 статті 126 Конституції України є вичерпним і не може бути розширений законами, а звільнення судді з посади не повинно бути наслідком негативних результатів оцінювання.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Гречко Н.О. підтримала вимоги позовної заяви, просила її задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Белінська О.В. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, наголошувала на тому, що підстави позовних вимог до ВРП ґрунтуються на незгоді позивача із рішеннями та діями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія або ВККСУ) у процедурі проведення кваліфікаційного оцінювання позивача. Однак, рішення ВККСУ від 26 квітня 2018 року про невідповідність судді апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 займаній посаді було предметом оскарження в судовому порядку, де в межах справи № 9901/580/18 Верховним Судом надано оцінку підставам незгоди позивача із оскаржуваним рішення ВККСУ. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККСУ про визнання протиправним та скасування рішення від 26 квітня 2018 року відмовлено.
03 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду через канцелярію суду надійшов письмовий відзив Вищої ради правосуддя на позовну заяву (а.с. 90-95). У письмовому відзиві відповідач вказує, що вичерпні підстави для оскарження рішення ВРП з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, встановлені частиною 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". Однак, позивач у позовній заяві не наводить означених підстав для оскарження рішення ВРП. Стосовно підстав звільнення позивача з посади судді ВРП зазначає, що положеннями підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що підставою для звільнення судді з займаної посади є виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року відкрито провадження у справі № 9901/433/19 та у відповідності до частини 2 статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 09 жовтня 2019 року.
У призначений час 09 жовтня 2019 року позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, направили суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання адвоката Гречко Н.О. через участь в іншому судовому засіданні у кримінальному провадженні, на підтвердження чого додано відповідні докази. Наведені причини судом були визнані поважними, а тому на підставі пункту другого частини 2 статті 205 КАС України розгляд справи відкладено на 23 жовтня 2019 року.
В ухвалі про відкриття провадження у справі задоволено клопотання позивача та витребувано у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України завірену копію суддівського досьє ОСОБА_1 для приєднання до матеріалів справи. Дана ухвала не виконана Вищою кваліфікаційною комісією України.
Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
Постановою Верховної Ради України від 04 червня 2009 року №1455-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано суддею апеляційного суду Чернігівської області безстроково.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18 (а.с. 110-112):
1) визначено, що суддя апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18;
2) відмовлено позивачу у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесід", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2018 року № 106/зп-17 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;
3) визнано суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
4) вирішено рекомендувати Вищі раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді апеляційного суду Чернігівської області.
У мотивувальній частині рішення Комісії від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18 встановлено, що ОСОБА_1 отримав менше 50 % від максимально можливого балу за виконання практичного завдання, а отже не склав іспиту, а тому не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
За наведених обставин Комісія дійшла висновку, що суддя апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності.
Рішенням ВККСУ від 27 квітня 2018 року № 595/ко-18 вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Чернігівської області (а.с. 108-109).
Із рішенням ВККСУ від 26 квітня 2018 року № 562/ко-18 не погодився позивач та оскаржив його до адміністративного суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 липня 2018 року у справі № 9901/580/18 відмовив у задоволенні позову (а.с. 116-123).
Своє рішення суд мотивував, зокрема тим, що під час оцінювання відповідності судді займаній посаді така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія. Для цілей проведення іспиту, призначеного рішенням ВККСУ від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 Комісія своїм рішенням від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту. З огляду на те, що ОСОБА_1 не набрав мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, він вважається таким, що не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, відповідно правові підстави для допуску його до наступного етапу відсутні.
За наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду постановою від 31 жовтня 2018 року № 9901/580/18 залишила рішення суду першої інстанції без змін, погодившись із висновками останнього, що суми за анонімне тестування та практичне завдання в межах іспиту під час оцінювання на відповідність судді займаній посаді не складаються, а особа повинна підтвердити свою відповідність окремо за усіма критеріями та показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія (а.с. 124-129).
Членом Вищої ради правосуддя Говорухою В.І. складено висновок від 23 липня 2019 року з пропозицією звільнення ОСОБА_1 з посади апеляційного суду Чернігівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (а.с. 138-140).
Подання ВККСУ з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді розглядалося на засіданні ВРП 01 серпня 2019 року. Згідно витягу з протоколу засідання ВРП від 01 серпня 2019 року № 58 головуючий Говоруха В.І. поінформував, що від судді апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду питання щодо його звільнення. В той же час присутній на засіданні ВРП представник позивача - адвокат Гречко Н.О. зауважила, що суддя ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду питання про його звільнення з посади за її участю (а.с. 102-103).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 01 серпня 2019 року № 2006/0/15-19 за результатом розгляду рекомендації ВККСУ ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Чернігівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (а.с. 99-100).
З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ) та у Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.
Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи ВККС визначається цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VІІІ ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання.
Як зазначено у параграфі 42 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати систему оцінювання суддів органами судової влади. А згідно з параграфом 58 зазначеної Рекомендації має бути передбачений дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі влади або суді.
Положенням частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Згідно із підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Відповідно до загальної спрямованості Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться щодо усіх суддів, які призначені або обрані без конкурсу. Частиною першою статті 83 цього Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Зазначена норма не містить будь-яких виключень щодо тієї чи іншої категорії суддів.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За приписами пункту 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Стаття 56 Закону №1798-VIII визначає порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами.
Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
Питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини шостої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності), Вища рада правосуддя розглядає в порядку розгляду справи щодо порушення вимог щодо несумісності, визначеному главою 3 розділу II цього Закону.
Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
При розгляді питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України (незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду), Вища рада правосуддя встановлює факт відмови судді від переведення до іншого суду (у тому числі факт ухилення від виконання відповідного рішення про переведення) на підставі заяви судді або повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про таку заяву судді, або повідомлення голови відповідного суду чи його заступника про неприбуття судді до суду для здійснення правосуддя.