ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №824/139/18-а
адміністративне провадження №К/9901/16865/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу адвоката Дробахи Артура Едуардовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року (головуючий суддя - Григораш В.О.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Курко О.П., Совгира Д.І.)
у справі №824/139/18-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області
про визнання протиправною відмови і зобов`язання вчинити дії.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі також - "Управління ДМС України в Чернівецькій області"), в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні службового розслідування щодо належності позивача до громадянства України і права на отримання ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Садгірським РВ ВС Чернівецької області 20 травня 1997 року;
- зобов`язати відповідача провести службове розслідування щодо належності позивача до громадянства України і права на отримання ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Садгірським РВ ВС Чернівецької області 20 травня 1997 року, в порядку, передбаченому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не проживав постійно на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року), а тому він не набув статусу громадянина України і, відповідно, не мав права отримувати паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 20 травня 1997 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Чернівецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 30 липня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову відповідача у проведенні службового розслідування щодо належності позивача до громадянства України і права на отримання ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Садгірським РВ ВС Чернівецької області 20 травня 1997 року. Зобов`язав Управління ДМС України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2017 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення.
Приймаючи це рішення суд виходив з такого. Відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення та проведення службового розслідування, пославшись на правомірність дій Управління ДМС України в Чернівецькій області при оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України, яку підтверджено постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року №2а/2470/1381/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року.
Проте, на думку суду першої інстанції, відповідач залишив поза увагою і не надав належної оцінки викладеним в заяві представника позивача новим обставинам і наданим на їх підтвердження документам. Зокрема, вказаними рішеннями судів у справі №2а/2470/1381/12 не встановлювалися підстави набуття позивачем громадянства України, що визначені статтею 2 Закону України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 року №1636-XII, та не досліджувалися нові обставини, на які представник позивача посилався у заяві про проведення службового розслідування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Управління ДМС України в Чернівецькій області у проведенні службового розслідування щодо належності позивача до громадянства України та права на отримання ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області 20 травня 1997 року, є передчасною і протиправною.
Також суд першої інстанції зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо проведення службового розслідування, оскільки призначення та проведення службового розслідування є виключними (дискреційними) повноваженнями органу міграційної служби, а відтак суд не може підміняти державний орган, встановлювати порушення і вирішувати питання про необхідність проведення службового розслідування у спосіб, що не передбачений законом. На думку суду першої інстанції, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача лише повторно розглянути заяву щодо проведення службового розслідування.
Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 20 листопада 2018 року скасував рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року і прийняв нове - про відмову в позові.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що проведення службового розслідування може здійснюватися лише у випадках, встановлених законодавством, зокрема, у разі встановлення факту оформлення паспорта з порушенням вимог закону, а тому зобов`язання відповідача здійснити таке розслідування відноситься до його дискреційних повноважень. Одночасно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача - Управління ДМС України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву представника позивача від 28 вересня 2017 року, оскільки для цього відсутні підстави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі адвокат позивача просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На думку скаржника, в ході розгляду справи №2а/2470/1381/12 суди не досліджували факт проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року), а тому є всі підстави для проведення службового розслідування щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України та права на отримання ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області 20 травня 1997 року.
Також, скаржник посилається на недотримання відповідачем при прийнятті рішення про відмову в проведенні службового розслідування пункту 10.4 Розділу 10 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (надалі також - "Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України").
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що апеляційний суд правильно визначив відсутність правових підстав для проведення службового розслідування за фактом документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України згідно з Законом України "Про державну службу" та Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідач розглянув звернення представника позивача відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" і повідомив його про відсутність підстав для проведення службового розслідування.
Одночасно відповідач зазначає, що законність видачі позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 20 травня 1997 року вже була предметом судового розгляду у справі №2а/2470/1381/12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у вказаній справі встановлено, що при оформленні й видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України Садгірський РВ УМВС України в Чернівецькій області діяв правомірно і в межах закону. Оскільки це рішення Вищого адміністративного суду України є обов`язковим для міграційної служби, то в Управління ДМС України в Чернівецькій області відсутні підстави для призначення і проведення службового розслідування за цим фактом.
Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області щодо видачі 20 травня 1997 року на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (адміністративна справа №2а/2470/1381/12).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі №2а/2470/1381/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року, в задоволенні цього адміністративного позову відмовлено.
При розгляді вказаної адміністративної справи суди дослідили документи, які стали підставою для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України, а також допитали начальника паспортної служби Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_2, який безпосередньо приймав заяву про оформлення паспортного документу.
Суди встановили, що 20 травня 1997 року саме ОСОБА_1 звернувся із заявою про оформлення паспорта громадянина України до начальника паспортної служби Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області. До заяви про оформлення паспорта форми №1 ОСОБА_1 надав дві фотокартки розміром 35х45 мм, військовий квиток і паспорт колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2, виданого Чутівським РВВС Полтавської області з відміткою про постійне проживання на території України. 30 травня 1997 року паспорт громадянина СРСР на ім`я ОСОБА_1 був знищений, про що зроблено відмітку в Журналі реєстрації актів знищення погашених паспортів.
25 травня 1997 року Садгірське РВ УМВС України в Чернівецькій області документувало ОСОБА_1 паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 у зв`язку з реформою, взамін паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2, виданого Чутівським РВВС Полтавської області.
26 травня 1997 року позивач у вказаному райвідділі отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 із вклеєною фотокарткою, взамін паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 10 листопада 1992 року. В заяві-анкеті на виданий паспорт серії НОМЕР_3 згідно з вимогами чинного на той час законодавства ОСОБА_1 зазначив відомості про свою трудову діяльність, номер і серію своєї трудової книжки. Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 8 січня 1991 року він був прийнятий у ТПП "Ліра" на посаду водія, звільнився з цієї посади 2 січня 1992 року. В тому самому році, 23 січня 1992 року він був прийнятий на роботу в "Укртехпрогрес" водієм, де і пропрацював до 8 травня 1992 року, звільнившись за статтею 28 Кодексу законів про працю України.
13 березня 1998 року позивач повторно звернувся до Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області щодо повторного отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон замість втраченого ним паспорта серії НОМЕР_3, а 14 квітня 1998 року він був повторно документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 .
Крім того, при розгляді адміністративної справи №2а/2470/1381/12 суди заслухали пояснення представників сторін і свідків, встановили фактичні обставини у справі, дослідили й оцінили надані докази, проаналізували законодавство, яке регулювало спірні правовідносини, й за результатами судового розгляду Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду першої інстанції, що при оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 20 травня 1997 року органи міграційної служби діяли правомірно.
У вересні 2017 року представник позивача звернувся до Управління ДМС України в Чернівецькій області із заявою про проведення службового розслідування щодо належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до громадянства України та права на отримання ним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області 20 травня 1997 року.
До вказаної заяви приклав Довідку виконавчого комітету Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області від 31 серпня 2017 року №02-19/4, копію Виписки з домової книги села Филенкове №2 Чутівського району Полтавської області, Довідку виконавчого комітету Зорянської сільської ради Красноградського району Харківської області від 12 вересня 2017 року №613, копію Виписки з домової книги села Ленінка (Зоряне) Красноградського району Харківської області за 1987-1994 роки та копію облікової картки рядового ОСОБА_1, виданої Чернівецьким районним комісаріатом.
Згідно з Довідкою виконавчого комітету Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області від 31 серпня 2017 року №02-19/4, згідно архівних даних сільської ради ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 5 грудня 1987 року до 19 липня 1991 року був зареєстрований за адресою: Полтавська область, Чутівський район, село Филенкове.
За Довідкою виконавчого комітету Зорянської сільської ради Красноградського району Харківської області від 12 вересня 2017 року №613, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 в період з 22 жовтня 1993 року до 9 лютого 1994 року (згідно записів будинкової книги).
Розглянувши заяву представника позивача про проведення службового розслідування, відповідач листом від 3 жовтня 2017 року №73.01/14697 відмовив йому з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі №2а/2470/1381/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління ДМС України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій щодо документування позивача паспортом громадянина України НОМЕР_6 від 20 травня 1997 року, якою встановлено правомірність видачі позивачу цього паспорта.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Державна міграційна служба України також розглянула звернення представника позивача від 30 листопада 2017 року в інтересах ОСОБА_1 щодо проведення службового розслідування за фактом оформлення на його ім`я паспорта громадянина України, й листом №6.1-8498/3-17 від 29 грудня 2017 року повідомила заявника про відсутність в Управління ДМС України в Чернівецькій області підстав для призначення та проведення службового розслідування за фактами, викладеними у заяві. Державна міграційна служба України також послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі №2а/2470/1381/12.