ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/47/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, І. Д. Кондратова, О. А. Кролевець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019
у складі колегії суддів: О. І. Терещенко - головуючий, В. І. Сіверін, М. М. Слободін
та на рішення господарського суду Донецької області від 02.05.2019
суддя: В. І. Матюхін
за позовом малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
до Управління праці і соціального захисту населення Слов`янської міської ради
про стягнення 396 888, 68 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - МП "Фортуна", позивач) звернулося до господарського суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Слов`янської міської ради (далі - Управління, відповідач) 282 295,00грн. - заборгованості за надані протягом 2015 року послуги з перевезення пільгових категорій населення, 23 226,00грн. - 3% річних, 91 367,68грн. - інфляційних втрат.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №08-71/63 від 01.01.2015 фінансування компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у частині оплати компенсації послуг.
Позивач у позові зазначив, що протягом 2015 року він здійснював перевезення категорій громадян, які мають пільги відповідно до законодавства України. Проте Управління праці і соціального захисту населення Слов`янської міської ради не розрахувалося за здійснене перевезення пільгових категорій громадян і станом на 01.01.2016 заборгованість становила 282 295,00грн.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у справі №905/47/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019, у задоволенні позову Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів надходження коштів з Державного бюджету на розрахунковий рахунок замовника для фінансування витрат від перевезення автомобільним транспортом громадян, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Бюджетного кодексу України, а сторони в договорі визначили, що настання строку оплати пов`язане з надходженням коштів з Державного бюджету.
Суди посилаючись на норми ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 договору №08-71/63, відповідно до якого фінансування головним розпорядником коштів наданої послуги перевезення здійснюється по мірі надходження коштів з Державного бюджету та перераховується на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів дійшли висновку, що надходження коштів з Державного бюджету на рахунок відповідача є подією, яка обов`язково настане, а зворотного позивачем не доведено і під сумнів не ставилось.
Крім того, суди вказали на те, що будь-яких підстав для підтвердження того факту, що не будуть виділені кошти з бюджету для фінансування видатків на покриття витрат перевізників за перевезення громадян, які мають право на пільги, не має.
Суди попередніх інстанцій зазначають, що термін оплати за укладеним між сторонами договором не настав.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, МП "Фортуна" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.05.2019, постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у справі №905/47/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Скарга мотивована тим, що чинне законодавство не передбачає обмежень з надання пільгових послуг у разі відсутності відповідного фінансування, так само і право на компенсування витрат за надані послуги з перевезень виникає безпосередньо на підставі закону та не залежить від здійснення такого фінансування.
Також, позивач наголошує на тому, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Позивач посилається на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах №911/4249/16 та №906/621/17.
Крім того, позивач вказує на порушення судами норм п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та не вирішення судом питання розподілу судових витрат.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.
Відповідач наголошує на тому, що термін оплати за укладеним між сторонами договором не настав.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
01 січня 2015 року між Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради, яке у подальшому було перейменоване в Управління праці і соціального захисту населення Слов`янської міської ради (замовник) та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (виконавець) укладено договір №08-71/63 на фінансування компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відповідно до якого фінансування витрат від перевезення громадян, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Бюджетного кодексу України, здійснюється в межах затверджених бюджетом асигнувань за надану виконавцем послугу перевезення.
Відповідно до п. 2.1 договору фінансування головним розпорядником коштів наданої послуги перевезення здійснюється по мірі надходження коштів з Державного бюджету та перераховується на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів.
Пунктом 3.1 договору передбачено обов`язок виконавця надавати, зокрема, послуги пільгової категорії громадян згідно затверджених законодавством тарифів, надавати послуги пільгової категорії громадян за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням з Державного бюджету в межах бюджетних асигнувань передбачених кошторисом видатків на відповідні види послуг.
У пункті 3.2 договору встановлено, що головний розпорядник коштів зобов`язаний після отримання актів звіряння, актів звернення та статистичних звітів, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, перевіряти надані документи та провести підписання акта звіряння на суму, в межах бюджетних асигнувань передбачених кошторисом видатків на відповідні види послуг.
Згідно з п.п. 4.1 та 4.2 договору він набирає чинності з 01.01.2015 і діє до 31.12.2015. У випадках, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік.
Судами встановлено, що ні позивач, ні Управління за 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявляли про намір його розірвати в 2015 - 2018 роках, тому договір вважається пролонгованим та на час розгляду справи є чинним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства позивачем протягом січня - грудня 2015 року здійснювалося перевезення автомобільним транспортом пільгових категорій населення. Компенсаційні витрати від перевезення протягом цього періоду громадян, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Бюджетного кодексу України становлять 282 295,00грн, що підтверджується підписаним сторонами звітом.
Оскільки відповідачем протягом 2016 - 2018 років не компенсовано витрати за послуги перевезення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.
Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.
Частиною 2 ст. 29 Закону передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
У статті 37 Закону зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження " (далі - Порядок №256).
Відповідно до п. 3 Порядку №256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.