Постанова
іменем України
22 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 485/40/18
провадження № 51-633км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), захисника Завгороднього Є.Г. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області
від 19 березня 2018 року та вирок Миколаївського апеляційного суду
від 30 жовтня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150310000751, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мінеральні Води Ставропольського краю (Російська Федерація), жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 1 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України (далі - КК) до трьох років позбавлення волі та звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та в цій частині ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 визнано засудженим за ч. 1 ст. 125 КК та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 1 серпня 2017 року і, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки десять днів.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 грудня 2017 року приблизно о 23-ій год 00 хв, знаходячись у будинку АДРЕСА_2, на ґрунті тривалих неприязних відносин під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_2 умисно завдав останній не менше шести ударів долонею правої руки в обличчя, після чого штовхнув її в плече, від чого ОСОБА_2 впала в заглиблення ванної, а далі, продовжуючи свої злочинні дії, став хапати потерпілу руками за обличчя, вуха, живіт, зап`ястки рук, стискав шию руками та завдав не менше дев`ятнадцяти травматичних дій, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді численних синців на обличчі, синця на лівій вушній раковині, синців та саден на зап`ястках рук, синця на передній поверхні шиї, синця на животі, саден на шиї.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що відсутні будь-які правові підстави для визнання його винуватим за ч. 1 ст. 125 КК. На думку засудженого, прийняття слідчим постанови про призначення судово-медичної експертизи та проведення самої судово-медичної експертизи відбулось до початку досудового розслідування, в зв`язку з чим отримані в ході її проведення відомості не можуть використовуватися як докази. Зазначає, що судом порушено право потерпілої на висловлення своєї позиції у судових дебатах щодо призначення обвинуваченому покарання, оскільки відсутні докази про виклик ОСОБА_2 повісткою на 19 березня 2018 року, а також їй не було надано копій вироків судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що апеляційний суд призначив йому суворе покарання, не з`ясувавши можливість його відбування з огляду на наявність у нього захворювання нирок.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу необгрунтованою та просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник Завгородній Є.Г. підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити його касаційну скаргу, захисника Завгороднього Є.Г., прокурора Гаврилюка С.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень.
При цьому суд послався на показання обвинуваченого ОСОБА_1, який вину визнав та підтвердив, що 23 грудня 2017 року в ході сварки завдав потерпілій декілька ударів долонею по обличчю, а коли та забігла до кухні, продовжував свої дії, наздогнав, хапав руками за обличчя, руки, стискав шию; показання потерпілої ОСОБА_2 про обставини, за яких ОСОБА_1 умисно заподіяв їй легкі тілесні ушкодження; показання свідка ОСОБА_3, а також на дані, що містилися у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту з фототаблицею до нього, проведеного за участю ОСОБА_2, яка розповіла про подію, яка сталася 23 грудня 2017 року та показала на місці, як саме та в якій кількості ОСОБА_1 завдавав їй удари; а також на інші досліджені докази.
Крім того, на підтвердження встановлених обставин суд поклав у вирок дані висновків експерта від 24 грудня 2017 року № 235 та від 26 грудня 2017 року № 236, відповідно до яких у потерпілої ОСОБА_2 виявлено легкі тілесні ушкодження: численні синці на обличчі; синець на лівій вушній раковині; синці і садна на зап`ястках рук; синець на передній поверхні шиї; синці на животі, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею в час та за обставин, вказаних потерпілою в ході проведення слідчого експерименту.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 24 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 о 11:41:13 було внесено відповідні відомості про дане кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150310000751з правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 125 КК.