Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 351/822/16-ц
провадження № 61-32631св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року у складі судді Сегіна І. Р. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Горблянського Я. Д., Малєєва А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики, оформленим у виді боргової розписки в сумі 42 000,56 грн та три проценти річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 40 346,56 грн.
Позов мотивований тим, що 12 липня 2013 року ОСОБА_2 позичила у нього 575 євро та 1 020 доларів США з датою повернення боргу 12 жовтня 2013 року, про що власноручно написала розписку. Повернення коштів відповідач гарантувала належним їй на праві приватної власності майном. У визначений у розписці строк відповідач зобов`язання не виконала, борг не повернула.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 000, 56 грн боргу та 3 297 грн - три проценти річних. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боргові зобов`язання згідно з розпискою від 12 липня 2013 року на суму 575 євро та 1 020 доларів США ОСОБА_2 не виконала, тому дійшов висновку про стягнення заборгованості в розмірі 42 000,56 грн основного боргу та трьох процентів річних цієї суми в розмірі 3 297,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи заявника, що звертаючись із позовом ОСОБА_1 за рахунок відповідача намагався отримати подвійне відшкодування та судом необґрунтовано стягнуто інфляційні втрати у зв`язку з неповерненням позики, в той час як позивач просив стягнути на його користь три проценти річних за порушення грошового зобов`язання, та не звертався за стягненням інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін, тому апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2017 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суди не встановили, на погашення яких саме розписок від 10 червня 2015 року ОСОБА_2 повернула позивачу 2 500 євро, про що підтвердив позивач у судовому засіданні. Сплативши вказану суму того ж дня, ОСОБА_2 написала розписку на залишок загального боргу перед позивачем за всіма розписками, який станом на 10 червня 2015 року сторони визначили в розмірі 14 500 євро. У розписці від 10 червня 2015 року ОСОБА_2 зазначила, що визнає та зобов`язується згідно з попередніми борговими розписками повернути позивачу 14 500 євро до 10 липня 2015 року, а у випадку недотримання цього зобов`язання, суму боргу в іноземній валюті в розмірі 17 500 євро повернути до 10 липня 2016 року.
У розписці від 10 червня 2015 року не зазначено чіткого розміру раніше отриманих позик, умов їх повернення та дати отримання коштів позичальниками від позикодавця.
Всі попередні борги відповідача перед позивачем, що залишились непогашеними, погашені розпискою відповідача від 10 червня 2015 року за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) відповідно до статті 604 ЦК України.
Також ОСОБА_3 вказує на те, що у цивільній справі 351/1435/15-ц предметом спору є боргова розписка від 12 липня 2013 року, що є предметом розгляду в цій справі (№351/822/16-ц), тобто позивач намагається двічі стягнути одну й ту суму боргу.
Крім того, суд помилково застосував до спірних правовідносин частину другу статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суд не надав належної оцінки наданим відповідачем письмовим доказам.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити вимоги відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про подвійне стягнення боргу за розпискою від 12 липня 2013 року вважає безпідставними, оскільки предмет позову в цивільній справі № 351/1435/15-ц стосується боргів за борговими розписками від 22 серпня 2011 року, 27 червня 2013 року, 15 грудня 2011 року, 25 червня 2013 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
5 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою й витребувано справу.
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 12 червня 2019 року № 677/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваної судової ухвали, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 липня 2013 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 кошти в розмірі 575 євро та 1 020 доларів США строком до 12 жовтня 2013 року. Позивач грошові кошти передав відповідачу у момент підписання розписки.
Боргова розписка від 12 липня 2013 року не повернута ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2, що підтверджує невиконання нею зобов`язань з повернення боргу.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 18 травня 2016 року заборгованість відповідача становить 45 264,21 грн, що складається із: 42 000 56 грн - суми основного боргу, та 3 263,65 грн - трьох процентів річних.