Постанова
іменем України
22 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 452/2862/15-к
провадження № 51-8821км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гладкого О.Є.,
захисника Старцуна М.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Старцуна М.І. на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140340000321, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років.
Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з 11 листопада 2015 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 9 липня 2015 року по 8 жовтня 2015 року та з 11 листопада 2015 року по день проголошення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 371 грн 81 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII додатково зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 10 травня 2017 року по 13 червня 2018 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 липня 2015 року приблизно о 2-ій годині ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння по АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_3, маючи умисел на вчинення умисного протиправного заподіяння смерті останньому, завдав ОСОБА_3 удари ножем в ділянки грудної клітки спереду зліва та ззаду зліва, спричинивши йому проникаючу в плевральні порожнини колоту рану на грудній клітці зліва, яка супроводжена пошкодженням серцевої сорочки верхівки серця та викликала масивний крововилив в серцеву сорочку, а також поверхневі рани на задній поверхні лівого плеча та дві аналогічні рани в ділянці лівої половини спини, що локалізовані в ділянці 8-9 міжребір`я та 9-10 міжребір`я, що спричинило настання смерті потерпілого, тобто умисно вбив ОСОБА_3 . Після вчиненого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Старцун М.І. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпанням всіх можливостей їх отримати. На думку захисника, судом не наведено жодного доказу, який би з неспростовною презумпцією доводив вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом. Вважає, що судом ухвалено рішення на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. При цьому посилається на зазначені у вироку показання свідка ОСОБА_4, протоколи слідчого експерименту, огляду місця події від 8 липня 2015 року та огляду трупа, які, на думку захисника, є недопустимими доказами. Вказує на порушення права ОСОБА_1 на захист і положень ст. 209 КПК, проведення з ним ряду слідчих (розшукових) дій за відсутності захисника та під впливом фізичного і психологічного тиску з боку працівників міліції. Відтак вважає, що суд порушив вимоги ч. 1 ст. 87 КПК, оскільки не визнав недопустимими докази, здобуті внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод. Стверджує, що обвинувальні акти - який було надано суду, а також той, що був вручений його підзахисному, - не відповідають вимогам ст. 291 КПК; зазначаючи про незрозумілість суті обвинувачення, про відмінність між цими обвинувальними актами й обвинувальним актом, оголошеним прокурором, вказує на те, що суд вийшов за межі судового розгляду. Зазначає, що в порушення положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК суд не повернув обвинувальний акт прокурору. Стверджує, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 314, ст. 323 і ст. 335 КПК підготовче судове засідання проводилось за відсутності обвинуваченого. Вказує, що неможливо відтворити (прослухати) аудіозапис, на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_4, і це тотожно відсутності такого технічного носія інформації. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 370, 404 і 419 КПК, мотивуючи тим, що повторно не були досліджені обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не досліджено докази, які судом першої інстанції не досліджувалися, але про їх дослідження сторона захисту заявляла клопотання; наведені в рішенні суду показання певних осіб не відповідають показанням, наданим ними в місцевому суді та зафіксованим на технічному носії інформації; зазначені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту належно не перевірені і відповідей на них не дано.
Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Буняк Д.М. подав заперечення, в якому просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Старцуна М.І. - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гладкий О.Є. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Старцуна М.І., який просив касаційну скаргу задовольнити, прокурора Гладкого О.Є.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, як зазначено у ст. 438 КПК, є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_3 ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Цей висновок суду підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що 8 липня 2015 року, знаходячись поблизу бару підприємця ОСОБА_6, бачив, як ОСОБА_1 підійшов до столика, за яким випивали ОСОБА_3 і ОСОБА_7, і був там приблизно п`ять хвилин. ОСОБА_1 першим залишив вказаних осіб та пішов у напрямку свого будинку, а після цього через
1-2 хвилини в тому ж напрямку попрямував й ОСОБА_3 . У той бік ніхто за потерпілим не йшов. Згодом, йдучи додому, побачив ОСОБА_3, який йшов назустріч і чіпив його за шию, а він потерпілого за плечі. Побачивши на ОСОБА_3 кров, став звати на допомогу й на його крик до нього підійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Через деякий час приїхав сільський фельдшер і сказав, що ОСОБА_3 мертвий.
А за даними протоколу проведення слідчого експерименту від 9 липня 2015 року ОСОБА_1 в присутності понятих та за участю захисника Канарєєва І.О. розповів та показав, як саме та за яких обставин вночі 8 липня 2015 року у нього з ОСОБА_3 виник конфлікт і вони боролися на землі; при цьому вказав, що у нього був розкладний ніж та сонцезахисні окуляри, які віддали йому напередодні.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 21 від 8 липня 2015 року смерть ОСОБА_3 настала внаслідок травми грудної клітки, що проявилась наявністю відкритої рани в грудну порожнину з пораженням серцевої сорочки, серцевого м`язу, що ускладнилось крововиливом в навколосерцеву сумку. Виявлені у потерпілого ушкодження у вигляді проникаючої в плевральні порожнини колотої рани на грудній клітці зліва, поверхневої рани на задній поверхні лівого плеча, дві аналогічні рани в ділянці лівої половини спини, що локалізовані в ділянці 8-9 міжребір`я та 9-10 міжребір`я, утворились від дії гострого предмету вістря та леза ножа і за давністю можуть відповідати часу - 8 липня 2015 року.
Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що коли він розпивав з потерпілим спиртне, до їх столика підійшов ОСОБА_1, взяв зі столу горілку та випив. ОСОБА_3 зробив ОСОБА_1 зауваження з приводу того, що той випив горілку, та сказав, що міг би колись і поставити. Коли розходились, він не бачив, де був ОСОБА_1 Потім, йдучи з ОСОБА_8 додому, почув, що за ними хтось біжить. Обернувшись, побачили потерпілого, а коли підійшли, ОСОБА_3 вже лежав, футболка була в крові. Першим до ОСОБА_3 підбіг ОСОБА_5 .
Крім того, суд послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які зазначили, що між ОСОБА_1 та потерпілим були неприязні відносини; показання свідка ОСОБА_12, який підтвердив, що 7 липня 2015 року ввечері, перебуваючи в барі підприємця ОСОБА_6, віддав ОСОБА_1 сонцезахисні окуляри, які позичав; дані протоколу огляду місця події з фототаблицями, згідно з яким в ході проведення цієї слідчої (розшукової) дії було виявлено труп ОСОБА_3 і, зокрема, ніж, забруднений у речовину бурого кольору, сонцезахисні окуляри, три резинові тапочки.
За даними протоколу пред`явлення речей для впізнання свідок ОСОБА_13 серед пред`явлених йому речей впізнав ніж, вилучений з місця події, як такий, що належить ОСОБА_1 .