Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №491/1513/16-ц
провадження №61-36870св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач - Ананьївська міська рада Одеської області,
відповідач - виконавчий комітет Ананьївської міської ради Одеської області,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_7,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Желяскова О. О. та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду доАнаньївської міської ради Одеської області (далі - Ананьївська міська рада), виконавчого комітету Ананьївської міської ради Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_7 , ОСОБА_5, з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права; усунути перешкоди у користуванні належною їй частиною житлового будинку АДРЕСА_1 зміни назви АДРЕСА_1 шляхом визнання незаконним та скасування:
- рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 28 квітня 1999 року №84 про надання ОСОБА_2 дозволу на переобладнання квартири під магазин по АДРЕСА_1 ;
- рішення виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 25 травня 2006 року №99 про прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину загальною площею 46,7 кв.м по АДРЕСА_1,
- рішення Ананьївської міської ради від 31 серпня 2006 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розміщення магазину,
- рішення Ананьївської міської ради від 29 березня 2007 року №53 про заміну правовстановлюючого документу,
- свідоцтва про право власності від 03 травня 2007 року №10, виданого виконавчим комітетом Ананьївської міської ради на ім`я ОСОБА_2 на право приватної власності на нежитлове приміщення магазину,
- договору дарування нежитлового приміщення магазину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_5, посвідченого державним нотаріусом Мороз Н. О. 31 грудня 2008 року.
Позов мотивовано тим, що 18 грудня 2002 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці, площею 779 кв.м., на якій в цілому розташовано: глинобитний, обкладений цеглою житловий будинок, жилою площею 55,2 кв. м - зазначений в схематичному плані літ. "А", два сараї - "В", "Г", дворова вбиральня - "Д", "Ж", три навіси - "З", "И", "Л", ворота "1,6 хвіртка №6, водопровід №3, огорожа №4-5, мощення - I, замощення - II, та зареєструвала 24 грудня 2002 року за собою право власності в Ананьївському РБТІ.
Інші 3/5 часток вказаного будинку належали ОСОБА_2, яка на підставі договору дарування нежитлового приміщення магазину, нотаріально посвідченого 31 грудня 2008 року подарувала належну ї частину вказаного майна ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у рівних частках.
Наданням дозволу на переобладнання 3/5 частин житлового будинку в нежитлове, порушуються права позивача, як співвласника 2/5 частин житлового будинку, оскільки відповідачі здійснюють їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою і житловим будинком.
Договір дарування нежитлового приміщення магазину "Мілленіум", між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_5 посвідчений 31 грудня 2008 року державним нотаріусом Мороз Н.О., яким за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було визнано у рівних частинах право приватної власності на вказане нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, яке складає 3/5 частин будівлі та розташоване на земельній ділянці 750 кв.м., є недійсним оскільки переведення 3/5 частин житлового будинку в нежитлове приміщення було проведено з грубим порушенням чинного законодавства; рішенням Ананьївської міської ради № 53 від 29 березня 2007 року було винесено незаконно з посиланням на пункт 10, який стосується затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту, а не видачі правовстановлюючих документів на нерухомість, а тому і свідоцтво про право власності від 03 травня 2007 року є незаконним.
Ананьївська міська рада та виконавчий комітет Ананьївської міської ради, надаючи дозвіл ОСОБА_2 на переобладнання квартири під магазин по АДРЕСА_1, та прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазину загальною площею 46.7 кв.м. по АДРЕСА_1 , приймаючи рішення про заміну правовстановлюючих документів та переводу 3/5 частин житлового будинку в нежитлове, не виконали приписів вимог чинного законодавства, а Ананьївська міська рада та міськвиконком незаконно надавали дозвіл ОСОБА_2 на прийняття в експлуатацію закінченого переобладнанням магазин, замінюючи правовстановлюючі документи.
У червні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої безпідставними звинуваченнями у порушенні її прав.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, починаючи з 2005 року безпідставно подає до ОСОБА_2 позовні заяви, направляє звернення у правоохоронні та владні органи, чим завдає останній моральних страждань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постановла апеляційного суду мотивовані тим, що заявивши вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю як то 2/5 частками житлового будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не вказала, що і як саме перешкоджає їй у користуванні належною часткою нерухомого майна.
Зазначені позивачем рішення виконавчого комітету ради, свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення та договір дарування не створюють для ОСОБА_1 перешкод у користуванні належною їй частиною житлового будинку, тому вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю є безпідставними.
Законність оскаржуваних рішень, свідоцтва, договору не є обставинами, що підлягають встановленню при зверненні власника майна до суду з вимогою в порядку статті 391 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити поданий нею позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних рішеннях не відповідають обставинам справи. Суди не врахували, що за змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння.
Судами не враховано висновків, викладених у рішенні апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року (апеляційне провадження №22-ц/785/3797/16) щодо встановлення між сторонами порядку користування земельною ділянкою у межах, які існували до отримання позивачем спадщини.
Суди безпідставно не перевірили і не дослідили доказів незаконності прийнятих радою та виконавчим комітетом ради рішень щодо 3/5 часток житлового будинку та не дослідили інших обставин, якими позивач обґрунтовувала існування перешкод у користуванні належною їй власністю.
Під час розгляду справи суди не врахували, що позивач не заявляла вимог про усунення перешкод у користуванні житловим будинком в порядку статті 391 ЦК України. Позовні вимоги зводилися саме до визнання незаконними і скасування рішень Ананьївської міської ради та її виконавчого комітету, на підставі яких надавалися відповідні дозволи та змінювалися свідоцтва про право власності з підстав порушення вимог статей 316-319 ЦК України, статті 7, 8, 152 ЖК України та інші нормативно-правові документи в сфері містобудування та архітектури.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
12 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1
Вказаний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, оскільки не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.