Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 461/1497/16-ц
провадження № 61-8386св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Перша Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Юрій Романович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Перша Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Ю. Р., про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся, ОСОБА_4, якій на день смерті належала квартира
АДРЕСА_1 . 24 травня 2000 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_1, позивачу у справі.
ОСОБА_1 , будучи неповнолітнім на момент смерті спадкодавця, прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, так як від власного імені здійснював оплату комунальних послуг, разом з батьками зробив косметичний ремонт квартири. За згодою батька позивач дозволив проживати в квартирі ОСОБА_2, який також був родичем померлої. В подальшому, вважаючи себе власником квартири, ОСОБА_1 не перешкоджав ОСОБА_2 проживати в цій квартирі.
У листопаді 2015 року позивачу стало відомо про те, що ще 20 серпня
2001 року ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який було складено ОСОБА_4 26 березня 1998 року, а
04 вересня 2001 року право власності ОСОБА_2 на квартиру було зареєстроване у встановленому порядку.
Оскільки заповіт, складений ОСОБА_4 у 2000 році, скасовує заповіт, який був складений раніше, у 1998 році, а тому були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а відтак і не було правових підстав для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру. Не будучи власником спірної квартири,
ОСОБА_2 не мав права її відчужувати ОСОБА_3, а тому ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 11 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 20 серпня 2001 року, видане ОСОБА_2, реєстровий номер 7-3140, спадкова справа № 97 за 2001 рік в Першій Львівській державній нотаріальній конторі.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь власника - ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 після смерті спадкодавця, ОСОБА_4, прийняв спадщину, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, а відтак, з врахуванням положень статей 549 ЦК України 1963 року, набув права на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_4 . 24 травня 2000 року, який скасував заповіт на користь
ОСОБА_2 , складений 26 березня 1998 року. Набувши права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, ОСОБА_1, як власник, вправі витребувати спірну квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав безпідставними посилання відповідачів на пропуск позивачем строку позовної давності та наявність підстав для відмови в позові з цих підстав.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 задоволено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 квітня 2018 року скасовано та постановлено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про підставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 серпня 2001 року ОСОБА_2, реєстровий номер 7-3140 та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Разом з тим, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту обізнаності позивача про порушення відповідачем ОСОБА_2 його права на спірну квартиру лише в листопаді 2015 року, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про захист свого права лише 02 березня 2016 року свідчить про пропуск ним позовної давності, що є підставою для відмови в позові саме за пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
20 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2019 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 квітня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності є невірними.
В період 2001-2005 років ОСОБА_1 навчався у Львівській духовній семінарії, 2005-2009 років - у Львівській духовній академії. З 1999 року постійно проходить реабілітаційні процедури після ДТП, яка сталася
1995 року. З 25 березня 2004 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю
3 групи.
ОСОБА_1 не міг припустити, що ОСОБА_2 може оформити право власності на спірну квартиру на своє ім`я, оскільки знав, що заповіт, який складено спадкодавцем на його користь, скасовує попередній заповіт, який було складено на користь ОСОБА_2 . Крім того, оригінал заповіту та оригінали правовстановлюючих документів були у ОСОБА_1
ОСОБА_1 вважав себе власником квартири, а оформлення документів не було для нього першочерговим, та дозволив ОСОБА_2, як родичу, проживати в спірній квартирі.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що про порушення своїх прав, а саме, що ОСОБА_2 20 серпня 2001 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, дізнався лише в листопаді 2015 року. Про вказані обставини ОСОБА_1 дізнався з відповідей на запити свого адвоката від 05 листопада 2015 року та 10 листопада 2015 року, зареєстровані в ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", у відповідь на які було видано копії свідоцтва про право на спадщину та реєстраційне посвідчення на ім`я
ОСОБА_2 (копії запитів знаходяться в матеріалах справи).
У відповіді ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 18 квітня 2019 року підтверджено, що на запити адвоката Козія І. Ю. у листопаді 2015 року були надані завірені копії матеріалів з інвентаризаційної та реєстраційної справи на спірну квартиру. Відтак у суду апеляційної інстанції не було підстав ставити під сумнів, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався лише в листопаді 2015 року.
Доводи інших учасників справи:
У червні 2019 року ОСОБА_3 подала через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2019 року - без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 461/1497/16-ц з Галицького районного суду міста Львова.
У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 461/1497/16-ц надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Львівського апеляційного суду від 15 березня 2019 року оскаржується заявником в частині застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу строку позовної давності, а тому в іншій частині постанова апеляційного суду судом касаційної інстанції не переглядається.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
26 березня 1998 року ОСОБА_4 склала заповіт (реєстровий номер 7-1401), яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_2
24 травня 2000 року ОСОБА_4 склала заповіт (реєстровий номер 2150), яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
ОСОБА_4 на день смерті належала на праві власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 грудня 1994 року