Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 428/10300/17
Провадження № 61-22100св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Бароніна Д. Б. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 15 грудня 1978 року вона працювала на ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", 22 травня 2017 року - звільнена на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України не виплатив їй грошові кошти, належні до виплати у день звільнення, у зв`язку із чим вона, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути із ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 23 травня по 29 листопада 2017 року, визначену без утримання податків й інших обов`язкових платежів, у розмірі 41 916,03 грн.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишено без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що невиплата позивачу належних сум при звільненні у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, відбулися через вину відповідача, а тому останній зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41 916,03 грн. У наданому відповідачем сертифікаті про форс-мажорні обставини не містяться обставини непереборної сили для ПрАТ "Сєвєродонецьке обєднання Азот" щодо здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов`язкових платежів, виплати заробітної плати, тому такий сертифікат не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2018 року ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що через проведення бойових дій відповідач позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання, передбачені статтями 47, 116 КЗпП України. Відсутність вини відповідача у невиплаті позивачеві належних сум при звільненні підтверджується Науково-практичним висновком щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), складеним Торгово-промисловою палатою України 28 листопада 2017 року, відповідно до якого у наслідок дії форс-мажорних обставин ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" позбавлене можливості виконувати обов`язки, передбачені статтями 47, 83, 116 КЗпП України.
У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що згідно із наказом ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" від 22 травня 2017 року № 0188-КП (ув) ОСОБА_1 звільнена із підприємства з 22 травня 2017 року за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору.
Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2017 року у справі № 428/5797/17 стягнуто із ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 38 612,17 грн.
ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" не надано відомостей про день повного погашення заборгованості перед позивачем.
Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 4978, виданого Торгово-промисловою палатою України, засвідчено настання форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили), а саме: акти тероризму, військові дії на території Луганської області, у зв`язку із чим ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" позбавлений можливості виконувати зобов`язання з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу від 22 грудня 2009 року № 06/09-1984, укладеного з Дочірньою компанією "Газ України", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 16 квітня 2014 року; дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Статтею 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.