Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1559/10
провадження № 61-24650св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка "Полтава і полтавці",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кредитної спілки "Полтава і полтавці" на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2010 року Кредитна спілка "Полтава і полтавці" (далі - КС "Полтава і полтавці", кредитна спілка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 15 січня 2008 року між КС "Полтава і полтавці" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 14 000,00 грн зі сплатою 0,15 процентів щоденно, терміном на 24 місяці, з кінцевим строком повернення грошових коштів до 15 січня 2010 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 15 січня 2008 року між КС "Полтава і полтавці" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки № 33 та № 34, відповідно до яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 15 січня 2008 року № 16 в повному обсязі.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 16 березня 2010 року у неї виникла заборгованість у розмірі 47 859,11 грн, з яких: 12 523,11 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 335,44 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, КС "Полтава і полтавці" просила стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 859,11 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2010 року позов КС "Полтава і полтавці" задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КС "Полтава і полтавці" заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 859,11 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, а тому вимоги банку про стягнення з неї заборгованості є обгрунтованими. Зважаючи на наведене, а також виходячи із солідарної відповідальності поручителів за невиконання позичальником умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку до поручителів.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог КС "Полтава і полтавці" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що договором поруки не встановлений строк його дії. Ураховуючи, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, кредитна спілка направила йому повідомлення від 03 грудня 2008 року № 500 про розірвання в односторонньому порядку кредитного договору з вимогою про дострокове погашення заборгованості в повному обсязі, з урахуванням додаткових процентів відповідно до пунктів 5.5., 6.2. 6.5. кредитного договору, зазначивши кінцевий строк дострокового повернення коштів до 06 грудня 2008 року, апеляційний суд дійшов висновку, що право на звернення до суду у кредитної спілки з позовом до поручителів виникло протягом шести місяців з часу зміни строку виконання основного зобов`язання, тобто з 07 грудня 2008 року. Пред`явленням вимоги до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є позовна заява. Оскільки банк звернувся з позовом до поручителя у травні 2010 року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, порука ОСОБА_2 щодо забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором припинилася, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог КС "Полтава і полтавці" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У квітні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга КС "Полтава і полтавці", у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року, та залишити в силі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2010 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що кредитним договором не передбачено можливість одностороннього розірвання чи зміни умов договору, а тому направлення повідомлення від 03 грудня 2008 року позичальнику про розірвання кредитного договору від 15 січня 2008 року № 16 не може призвести до змін строків виконання основного зобов`язання. Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за кредитним договором має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Ураховуючи, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору строком погашення зобов`язання за зазначеним кредитним договором у повному обсязі є 15 січня 2010 року, а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у травні 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку з дати настання строку погашення зобов`язання за кредитним договором, висновок апеляційного суду про припинення поруки ОСОБА_2, є помилковим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
16 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення від 14 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції здійснював перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 лише в частині вирішення позовних вимог КС "Полтава і полтавці" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому не переглядав рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог КС "Полтава і полтавці" до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а тому рішення суду апеляційної інстанції у цій частині у касаційному порядку не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга КС "Полтава і полтавці" не підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
15 січня 2008 року між КС "Полтава і полтавці" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 14 000,00 грн зі сплатою 0,15 процентів щоденно, терміном на 24 місяці, з кінцевим строком повернення до 15 січня 2010 року.
Відповідно до пункту 6.5. кредитного договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов договору. В свою чергу позичальник згідно з пунктом 5.5. кредитного договору зобов`язаний достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені кредитним договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору. Кошти мають бути повернуті протягом 10 днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.