Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 643/18599/15-ц
провадження № 61-16021св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду
м. Харкова від 28 липня 2016 року у складі судді Мамалуй М. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна"), третя особи: ОСОБА_4,
ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 28 серпня 2014 року близько
06 години 25 хвилину місті Харкові на перехресті вулиці Академіка Павлова та проспекту Московського, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-1118, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проспекту Московському в напрямку центра міста, виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, що призвело до зіткнення з автомобілем ВАЗ-2110, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що виїздив з вулиці Академіка Павлова на проспект Московський, унаслідок якого автомобіль ВАЗ-1118, реєстраційний номер НОМЕР_1, відкинуло на автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, що стояв на вказаному перехресті очікуючи на зелене світло світлофора. У результаті зіткнення позивач, як пасажир автомобіля DAEWOO LANOS, реєстраційний номер
НОМЕР_3 , отримала легкі тілесні ушкодження.
За фактом ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12014220470004557 від 05 вересня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У ході досудового розслідування встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 підпункту 8.3.7(е) Правил дорожнього руху України. Постановою слідчого Московського відділу Головного управління Національної поліції у Харківській області від 13 листопада 2015 року кримінальне провадження закрито за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. У зазначеному судовому рішення не надано правової оцінки діям водія ОСОБА_3 під час ДТП, а тому його вина підлягає встановленню на загальних підставах.
Посилаючись на те, що унаслідок тілесних ушкоджень отриманих внаслідок ДТП, вона понесла витрати на лікування у розмірі 6 393,97 грн, а також перенесла фізичні та душевні страждання, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПрАТ "СК "Україна" майнову шкоду, пов`язану з витратами на лікування у розмірі 6 393,97 грн, та з
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди
40 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ "СК "Україна", ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 393,97 грн на відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з витратами на лікування.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, викладені у постанові Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2016 року про місце розташування автомобілів, об`єктивні сліди їх пошкоджень, сукупно з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 23 січня
2015 року № 10349, за яких суд прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не дають підстав для висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_2 у зазначеній ДТП, а тому суд вважав позовні вимоги ОСОБА_1 до нього та до ПрАТ "СК "Україна" про відшкодування майнової та моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у настанні ДТП, що мала місце 28 квітня 2014 року, а отже відповідальним за заподіяння майнової шкоди ОСОБА_1 у межах фактично понесених нею витрат на лікування у розмірі 6 393,97 грн, та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 393,97 грн на відшкодування майнової шкоди та 7 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції, покладаючи на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідальність за заподіяну
ОСОБА_1 майнову та моральну шкоду виходив з того, що вона була заподіяна позивачеві внаслідок взаємодії транспортних засобів під управлінням зазначених відповідачів, а тому має бути відшкодована пропорційно до ступеню їх вини: з ОСОБА_2 - 30 процентів від суми майнової шкоди, що становить 2000,00 грн, із ОСОБА_3 - 70 процентів, що становить 4393,97 грн, Розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зменшив, виходячи з вимог розумності та справедливості - до 10 000,00 грн, та стягнув її з відповідачів пропорційно ступеню їх вини, з ОСОБА_2 у розмірі 3 000,00 грн, із ОСОБА_3 - 7000,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 у якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківськоїобласті від 03 липня 2017 року, і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що його діями заподіяна майнова та моральна шкода
ОСОБА_1 не грунтуються на наявних у матеріалах справи доказах. Зокрема, постановою Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2016 року не було встановлено наявність у його діях складу адміністративного правопорушення з огляду на відсутність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, натомість у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, співробітники поліції дійшли обгрунтованого висновку про наявність вини ОСОБА_2 у настанні ДТП. Натомість, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність його вини лише на підставі показів зацікавлених у результатах розгляду справи осіб: позивача та її чоловіка ОСОБА_4, якого було допитано у ході розгляду справи як свідка, без призначення у справі відповідного експертного дослідження, аналізу схеми ДТП, пояснень від працівників поліції щодо механізму і дій кожного з учасників ДТП та огляду транспортних засобів. Він був позбавлений можливості надати суду додаткові докази своєї невинуватості та пояснення по суті спору, оскільки не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи судом першої інстанції.
Станом на момент розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
03 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.