Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа 759/10308/15-ц
провадження № 61-18255св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк",
відповідачі: ОСОБА_1 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", яка підписана представником Ньорбою Оленою Михайлівною, на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 04 жовтня 2016 року у складі судді Борденюка В. В., та на рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Лапчевської О. Ф., Прокопчук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"
(далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 16 березня 2011 року між
ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 11Ф-05, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
405 000,00 грн строком до 17 березня 2031 року, зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язання 16 березня 2011 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11Ф-5/1, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед банком солідарно відповідати за виконання зобов`язання ОСОБА_1 .
У зв`язку з невиконанням зобов`язання за кредитним договором утворилася заборгованість, а тому ПАТ "Брокбізнесбанк", з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути на користь банку із відповідачів солідарно 593 527,23 грн, з яких: 383 524,87 грн - заборгованість за кредитом; 19 657,56 грн - заборгованість за процентами; 58 001,57 грн - неустойка за прострочення сплати кредиту;
4 338,19 грн - неустойка за прострочення сплати процентів; 113 550,97 грн -індексація простроченої заборгованості за кредитом; 8 220,09 грн -індексація простроченої заборгованості за процентами; 5800,16 грн - 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України (заборгованість за кредитом); 433,82 грн - 3 % на підставі статті 625 ЦК України (заборгованість за процентами). А також стягнути з відповідачів судові витрати.
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим.
На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що банк не пред`явив вимог до поручителя протягом встановленого шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, а тому договір поруки припинив свою дію.
Крім того, ОСОБА_2 поручався за виконання зобов`язань боржником за договором від 16 березня 2011 року, однак між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким позивач за зустрічним позовом не поручався.
Посилаючись на частину четверту статті 559 ЦК України, ОСОБА_2 просив зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня
2016 року первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 11Ф-05 від 16 березня
2011 року у розмірі 587 293,25 грн.
У задоволенні позовних вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов задоволено, визнано припиненим договір поруки № 11Ф-5/1 від 16 березня 2011 року, укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково первісний позов ПАТ "Брокбізнесбанк", суд першої інстанції вважав доведеним факт наявності кредитної заборгованості ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням зобов`язання, а тому існують правові підстави для часткового задоволення позову. Разом із тим, суд вважав, що стягнення з позичальника встановлених договором відсотків із користування кредиту унеможливлює стягнення 3 % річних на підставі положень статті 625 ЦК України, оскільки обидва види нарахувань за своєю природою є платою за користування чужими коштами.
Задовольняючи зустрічні позовні вимог, суд першої інстанції вважав, що порука - строкове зобов`язання, а тому враховуючи те, що з вимогою про дострокове погашення заборгованості банк звернувся до боржника
07 жовтня 2014 року, а про солідарне стягнення з позичальника і поручителя звернувся лише у червні 2015 року, банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року скасовано в частині часткового задоволення позову ПАТ "Брокбізнесбанк" і ухвалено в цій частині нове рішення.
Позов ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково і стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2011 року № 11Ф-05 у розмірі 593 527,23 грн, із яких: 383 524,87 грн заборгованості за кредитом; 19 657,56 грн заборгованості за процентами; 58 001,57 грн неустойки за прострочення сплати кредиту; 4 338,19 грн неустойки за прострочення сплати процентів; 113 550,97 грн індексації простроченої заборгованості за кредитом; 8 220,09 індексації простроченої заборгованості за процентами; 5 800,16 грн 3 % річних згідно зі статтею 625 ЦК України (заборгованість за кредитом); 433,82 грн 3 % згідно зі статтею 625 ЦК України (заборгованість за процентами).
В іншій частині задоволення позовних вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" відмовлено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від
04 жовтня 2016 року в іншій частині залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог, апеляційний суд погодився, що у зв`язку з вимогою банку про дострокове повернення кредитних коштів право пред`явити вимогу до поручителя ПАТ "Брокбізнесбанк" набув 11 грудня 2014 року. Звернувшись до суду із вимогою до ОСОБА_2 лише 19 червня 2015 року, банк порушив строк такої вимоги, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України існують правові підстави для визнання поруки припиненою.
Змінюючи рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, апеляційний суд вважав, що правовим наслідком невиконання зобов`язання за кредитним договором є також стягнення грошової суми на підставі положень статті 625 ЦК України. Розрахунки заборгованості, надані банком, передбачені і відповідають змісту укладеного між сторонами кредитного договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
16 грудня 2016 року ПАТ "Брокбізнесбанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником Ньорбою О. М., у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 04 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва
від 29 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення норм законодавства не встановили всіх обставин, що мають значення для справи, та застосували норми матеріального права, які застосуванню до спірних правовідносин не підлягали.
Визнаючи поруку припиненою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не встановив, коли саме банк звернувся до боржника з вимогою про дострокове виконання зобов`язання, не звернув належної правової уваги на той факт, що вимога від 07 жовтня 2014 року не отримана ОСОБА_1, а повернута "за закінченням встановленого строку зберігання".
Вказує, що своїм правом на дострокове повернення коштів банк скористався лише вимогою від 17 січня 2015 року, а тому строк на пред`явлення вимоги до поручителя пропущено не було.
Доводи інших учасників справи
23 січня 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення касаційну скаргу, підписане представником Кондратюком С. В., у якому просить касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Заперечення мотивоване безпідставністю вимог касаційної скарги, оскільки банк, скориставшись своїм правом на вимогу про дострокове стягнення кредитної заборгованості, порушив шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, а тому суди першої та апеляційної інстанцій в силу вимог статті 559 ЦУ України обґрунтовано вважали поруку припиненою.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Справу № 759/10308/15-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 16 березня 2011 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11Ф-05, зі змінами за Додатковою угодою № 1 від 08 квітня 2011 року, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 405 000,00 грн строком до
17 березня 2031 року, зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 16 березня 2011 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11Ф-5/1, за яким ОСОБА_2 поручився перед банком солідарно відповідати за виконання зобов`язання
ОСОБА_1
Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.
За умовами договору поруки поручитель зобов`язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (пункт 1.4, 1.5 спірного договору поруки).
Встановлено, що з серпня 2014 року ОСОБА_1 систематично належним чином не виконував своїх зобов`язань зі сплати кредиту і відсотків за його користування, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно з наданого банком розрахунку за кредитним договором існує заборгованість складається із 383 524,87 грн боргу за кредитом,
19 657,56 грн несплачених відсотків за користування кредитом,
58 001,57 грн неустойки по тілу кредиту, 4 338,19 грн неустойки по відсоткам, 113 550,97 грн індексації простроченої заборгованості по тілу кредиту, 8 220,09 грн індексації простроченої заборгованості по відсоткам, 3% річних від простроченої заборгованості по тілу у розмірі 5 800,16 грн і 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі
433,82 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.