Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №266/4637/18
провадження №61-7583св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 15 березня 2019 року у складі колегії суддів Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Донецька залізниця", в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2018 року по 27 червня 2018 року включно у розмірі 30 871,96 грн.
Позов мотивовано тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 7736,07 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2548,23 грн, оплату щорічної відпустки за період з 03 травня 2017 року по 03 червня 2017 року (31 день) у розмірі 6426,66 грн, компенсацію за невикористані відпустки (68 днів) у розмірі 14 097,19 грн, суму середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні, за кожен день затримки, починаючи з 21 червня 2017 року по 02 лютого 2018 року, що складає 49 773,16 грн, всього 80 581,31 грн.
Разом з тим, вказане судове рішення відповідач не виконував.
02 лютого 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя виданий виконавчий лист, який був направлений до Печерського РВДВС м. Києва для виконання.
Постановою державного виконавця від 5 травня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 02 лютого 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на її користь вказаних коштів.
27 червня 2018 року на картковий рахунок позивача надійшло 80 581,31 грн по зведеному виконавчому провадженню.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 09 липня 2018 року вказане виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Рішення суду про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь позивача заборгованості по заробітній платі, зокрема середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні набрало чинності 02 лютого 2018 року, а фактично виконано лише 27 червня 2018 року, що є підставою для стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період невиконання судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2018 року у складі судді Сараєва І. А. позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2018 року по 27 червня 2018 року включно, у сумі 30871,96 грн, з утриманням з ПАТ "Українська залізниця" з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для задоволення вимог про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягає встановленню обставини, які свідчать про те, що невиплата заробітної плати відбулася з вини роботодавця.
Доказом відсутності вини ПАТ "Українська залізниця" у несвоєчасній виплаті заробітної плати є Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 17 березня 2014 року вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом дане неправильна оцінка обставинам справи щодо підстав відмови у стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційним судом не враховано, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2018 року № 263/11814/17 з відповідача на користь позивача вже стягнуто суму середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні, а отже, суд першої інстанції правильно визначився з наявністю вини відповідача.
Апеляційним судом було прийняте, як доказ відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати, Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року.
Разом з тим, не враховано, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, а не висновок. Висновок Торгово-промислової палати України не може бути підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин.
Судом апеляційної інстанції не були з`ясовані, а відповідачем не були доведені обставини, які призвели до неможливості своєчасного виконання відповідачем судового рішення про стягнення середнього заробітку. Не доведено прямого причинного зв`язку між настанням обставин непереборної сили і неможливістю виконання грошового зобов`язання через цю силу. Відсутність первинних документів та неможливість проведення розрахунку заробітної плати, на які відповідач посилається як на обставини, що унеможливлюють виконання обов`язку зі сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03 лютого 2018 року по 27 червня 2018 року не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки не мають відношення до обставин, які виникли після винесення 02 лютого 2018 року рішення Жовтневим районним судом міста Маріуполя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ "Укрзалізниця" заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, яка переглядається судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 02 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року працювала в ПАТ "Українська залізниця", а саме відповідно до наказу від 01 серпня 2016 року була прийнята за переводом на посаду провідного юрисконсульта відділу електропостачання Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Позивач звільнена з роботи 20 червня 2017 року на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною віком до 14 років.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ПАТ "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі у розмірі 7736,07 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2548,23 грн, оплату щорічної відпустки за період з 03 травня 2017 року по 03 червня 2017 року (31 день) у розмірі 6426,66 грн, компенсацію за невикористані відпустки (68 днів) у розмірі 14097,19 грн, суму середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні, за кожен день затримки, починаючи з 21 червня 2017 року по 02 лютого 2018 року, що складає 49 773,16 грн, а всього 80 581,31 грн.
27 червня 2018 року на картковий рахунок ОСОБА_1, від Печерського РВ ДВС надійшло 80 581,31 грн.
Постановою заступника начальника відділу Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 09 липня 2018 року (про закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя від 02 лютого 2018 року про стягнення з ПАТ "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 80 581,31 грн, закінчено у зв`язку з фактичним виконанням.