Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/19942/15-ц
провадження № 61-33135св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 07 жовтня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50010145, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит для придбання автомобіля, марки Volkswagen, модель Polo А05, у розмірі 110 113,92 грн, що еквівалентно 13 440,00 доларам США, та додатковий кредит у розмірі 40 889,45 грн, що еквівалентно 4 992,00 доларів США, зі сплатою 9,9 процентів річних за користування кредитними коштами, строком на 60 календарних місяців.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором,
10 жовтня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала позивачеві у заставу автомобіль марки Volkswagen, модель Polo А05, кузов
№ НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 199 куб. см, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 157 305,60 грн.
19 грудня 2014 року ТОВ "Порше Мобіліті" направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, яка вона отримала 26 грудня 2014 року, проте не виконала її, а тому 18 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А. М. вчинено виконавчий напис № 250 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором у розмірі 254 383,38 грн. Виконання зазначеного виконавчого напису у примусовому порядку завершено 02 квітня 2015 року.
Посилаючись на те, що з часу направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості до моменту звернення стягнення на предмет застави минуло два місяці, та з урахуванням того, що за умовами договору сума кредиту, яка підлягає поверненню, розраховується шляхом застосування еквіваленту платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, згідно діючого на момент виставлення рахунка обмінного курсу за безготівковими операціями банку, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26 жовтня 2015 року складає 116 906,46 грн, з яких 110 581,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 325,25 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, а також 1 998,62 грн - три проценти річних та 12 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року у задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданої позивачем зведеної облікової виписки з рахунку клієнта убачається, що після направлення позивачем
19 грудня 2014 року вимоги про дострокове погашення кредиту ОСОБА_1 за період з 27 січня 2015 року по 12 березня 2015 року в рахунок погашення заборгованості внесла грошові кошти у розмірі 11 215,00 грн, 31 березня
2015 року - 233 015,69 грн та 02 квітня 2015 року - 21 368,21 грн. Однак, зведена облікова виписка з рахунку клієнта не містить даних про те, на виконання яких вимог були зараховані грошові кошти, отримані 31 березня 2015 року від примусового виконання виконавчого напису нотаріуса на договорі застави та не зазначено походження грошових коштів, що були зараховані 02 квітня 2015 року. Крім того, у направленій позивачем вимозі від 19 грудня 2014 року та у наданій виписці по рахунку відсутні відомості про те, який еквівалент долара США до національної валюти було застосовано позивачем при розрахунку розміру платежів, що підлягали сплаті за кредитним договором у зв`язку з вимогою про дострокове повернення кредиту. У матеріалах справи відсутні докази надсилання ТОВ "Порше Мобіліті" рахунків про оплату відповідачем платежів за кредитним договором із зазначенням даних про обмінний курс валют, які необхідно було сплатити у зв`язку з вимогою про дострокове повернення кредиту, та після зарахування отриманих 31 березня
2015 року грошових коштів у рахунок погашення заборгованості. Зважаючи на те, що позивач не надав доказів на підтвердження невиконаних позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту в розмірі 4 895,14 доларів США, а також невиконання зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом у зазначеному позивачем розмірі у період з 01 квітня 2015 року по 26 жовтня
2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 03 березня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний суд вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 154 430,11 грн, оскільки у березні - квітні 2015 року позивач зарахував платежі у розмірі 3 682,30 грн у рахунок погашення платежів по кредиту та штрафних санкцій за листопад 2014 року,
5 614,46 грн у рахунок погашення платежів по кредиту та штрафних санкцій за грудень 2014 року, 6 692,47 грн у рахунок погашення платежів по кредиту за січень 2015 року, 7 431,99 грн у рахунок погашення платежу по кредиту за лютий 2015 року, проте вказані суми вже були зазначені у вимозі позивача про дострокове повернення кредиту від 19 грудня 2014 року та виконавчому написі нотаріуса
від 18 лютого 2015 року. Крім того, зарахування позивачем 73 680,21 грн до інших витрат суперечить виконавчому напису нотаріуса від 18 лютого 2015 року, за яким вказана сума була складовою суми на погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами. Урахувавши зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості суперечить умовам кредитного договору, виконавчому напису нотаріуса від 18 лютого 2015 року, оскільки призводить до штучного збільшення заборгованості, яка погашена відповідачем сплатою 31 березня 2015 року суми в розмірі 254 383,38 грн. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважав безпідставним нарахування позивачем заборгованості і процентів за користування кредитом за період з 31 березня до 26 жовтня 2015 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Порше Мобіліті", у якій заявник просив скасувати рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування, наслідками несплати щомісячних платежів та порядком дострокового повернення кредиту, що підтверджується його особистим підписом на усіх сторінках кредитного договору. У зв`язку з систематичним порушенням умов кредитного договору, що ним не заперечувалось, позивач направив вимогу про дострокове повернення кредиту до 26 січня 2015 року, яка у встановлений строк не була виконана, а погашення заборгованості було здійснено лише після складання державним виконавцем акту опису та арешту майна. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що з моменту направлення позивачем вимоги про дострокове погашення заборгованості до моменту сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості минуло майже півроку та, що умовами кредитного договору передбачено виконання зобов`язань з погашення кредиту в еквіваленті іноземної валюти за обмінним курсом зазначеного у договорі на момент виставлення рахунку, а тому у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 110 581,21 грн, що еквівалентно 4 895,14 доларам США. Зазначене підтверджується наданим позивачем розрахунком, у якому відображені розмір та дату зарахування грошових коштів у рахунок погашення заборгованості, з урахуванням еквіваленту та обмінного курсу валюти на відповідні дати.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
31 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 жовтня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50010145, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит для придбання автомобіля, марки Volkswagen, модель Polo А05, у розмірі 110 113,92 грн, що на дату укладення договору було еквівалентно 13 440,00 доларам США, та додатковий кредит у розмірі 40 889,45 грн, що еквівалентно 4 992,00 доларів США, зі сплатою 9,9 процентів річних за користування кредитними коштами, строком на 60 календарних місяців.
Згідно з пунктом 1.3 загальних умов кредитування, які підписані ОСОБА_1 і є додатком до кредитного договору, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником на повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених особливостей.