Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 200/13140/16-ц
провадження № 61-11835св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровської міської ради, у якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 27,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м.
Позов мотивовано тим, що 24 лютого 1995 року виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради надав ОСОБА_1 ордер № 9 серія № 2 на право зайняти житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,4 кв. м, загальною площею 40, 8 кв. м, в яку вона та члени її родини вселилися, та з 21 березня 1995 року зареєстровані за вказаною адресою.
Починаючи з 1995 року, вона відкрито та добросовісно користувалися вказаною квартирою, уклала договір з комунальними підприємствами про надання комунальних послуг, а також провела ремонт квартири.
Посилаючись на те, що отримала квартиру в законному порядку, не приховувала факт знаходження квартири у користуванні її родини, не знала та не могла знати, що квартира належить другій особі, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, за набувальною давністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач добросовісно володіє спірною квартирою, оскільки вселилась в неї на підставі належним чином виданого та оформленого ордеру, та не знала і не могла знати, що право власності на спірну нерухомість оформлено за іншою особою, факт смерті якої не свідчить, що майно перестало бути чужим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційні скарги прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради задоволено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що ОСОБА_1 на підставі ордеру вселилась у спірну квартиру, яка після смерті власника ОСОБА_3 перебуває у комунальній власності, що виключає набуття позивачем права власності на вказану нерухомість за набувальною давністю відповідно до приписів статті 344 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не була обізнана про приватизацію квартири ОСОБА_3 . Судом апеляційної інстанції не враховано, що факт перебування спірної квартири в комунальній власності спростовуються матеріалами справи, оскільки з відомостей, отриманих з Державної реєстраційної служби, власником спірної квартири є ОСОБА_3 .
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2019 року Дніпровська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновок апеляційного суду про те, що квартира перебуває у комунальній власності є обґрунтованим, оскільки після спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не прийняв спадщину, а тому вона перейшла до держави.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 200/13140/16-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
ОСОБА_3 а підставі розпорядження органу приватизації від 05 січня 1995 року № 2\24-95квартира АДРЕСА_1 передана у приватну власність ОСОБА_3
Право власності ОСОБА_3 зареєстровано 19 січня 1995 року в комунальному підприємстві "ДМБТІ" ДОР, записано в реєстрову книгу № 57 за реєстровим номером № 89.
Відомості про наявність спадкової справи, що відкривалась після смерті ОСОБА_3 , відсутні.
24 лютого 1995 року виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради надав ОСОБА_1 ордер № 9 серія № 2 на право зайняти житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 27,4 кв. м, загальною площею 40, 8 кв. м.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).