Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 201/16142/17-ц
провадження № 61-38827св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 15 жовтня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черниш Є. В., зареєстрованого у реєстрі № 1370, з усіма змінами та додатками у розмірі 18 141 152,00 грн, що в еквіваленті до офіційного курсу гривні, щодо іноземних валют за даними Національного банку України, станом на 30 жовтня 2017 року складає 675 000,00 дол. США, право вимоги за яким, виникло у зв`язку з укладенням договору про переведення боргу від 02 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черниш Є. В. за реєстровим № 637; пеню у розмірі 121 364 308,05 грн, що в еквіваленті до офіційного курсу гривні, щодо іноземних валют за даними Національного банку України, станом на 13 жовтня 2017 року складає 4 515 750,00 дол. США.
Цього ж дня ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо повернення грошових коштів, чим порушує права позивача. З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим у майбутньому виконання рішення у разі задоволення позову, просив накласти арешт на частку у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (далі - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш"), у розмірі 2 597 707,25 грн, що становить 35,5 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 Накласти арешт на частку у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" у розмірі 145 080 000,00 грн, що становить 63,08 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 ; заборонити Державному реєстратору фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" у розмірі 2 597 707,25 грн, що становить 35,5 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 ; заборонено Державному реєстратору фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" у розмірі 145 080 000,00 грн, що становить 63,08 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 201/16142/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та штрафних санкції, накладений арешт на частку у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" у розмірі 2 597 707,25 грн, що становить 35,5 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 Накладений арешт на частку у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" у розмірі 145 080 000,00 грн, що становить 63,08 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 Заборонено Державному реєстратору фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" у розмірі 2 597 707,25 грн, що становить 35,5 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 Заборонено Державному реєстратору фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" у розмірі 145 080 000,00 грн, що становить 63,08 % статутного капіталу та належить ОСОБА_2 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем вид забезпечення позову, передбачений статтею 151 ЦПК України 2004 року, загальний розмір часток ОСОБА_2 у товариствах, не перевищує загальної суми боргу за договором позики та поруки. При винесені ухвали, судом також враховано, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити у майбутньому виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт звернення позивача до суду з позовом, свідчить про наявність спору між сторонами, та неможливість його врегулювання у позасудовому порядку. Загальний розмір часток ОСОБА_2 у статутному капіталі товариств не перевищує загальної суми боргу за договором позики та поруки, а тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити у майбутньому виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що лише наявність заявленого позову про стягнення грошових сум не може бути єдиною підставою для застосування заходів, зокрема щодо накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі підприємства, яке не має жодного відношення до предмета спору. Виконання зобов`язань за договором позики від 15 жовтня 2012 року вже забезпечене двома іпотечними договорами, не має достатніх підстав вважати, що вартості цього нерухомого майна, а саме: будинку, земельної ділянки та квартири, буде не достатньо для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у випадку задоволення позовних вимог останнього, а також, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову зі сторони відповідача. Суди не врахували, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу у якій зазначено, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали не порушено принцип співмірності, адже у порівнянні сукупного розміру позовних вимог та сукупного розміру часток у статутному капіталі товариств, учасником яких є відповідач, та на які позивач просив накласти арешт, вони є співмірними за своїм обсягом та величиною.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Нормативно-правове обґрунтування
Під час вирішення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції керувався нормами ЦПК України 2004 року, а тому Верховний Суд перевіряє оскаржувані судові рішення на предмет їх відповідності вимогам процесуального закону в наведеній редакції.