Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 583/3495/16-ц
провадження № 61-33147св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Грунська сільська рада Охтирського району Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Грунська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа - Грунська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 26 травня 1990 року до 22 вересня 2015 року вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 1993 року за спільні кошти придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Спірна квартира була оформлена на відповідача без визначення ідеальних часток подружжя.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 заявив, що вона ніякого права на квартиру не має.
ОСОБА_5 вважала, що квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_5, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину ізольованої трикімнатної квартири АДРЕСА_1, зі складовими у виді: коридору 1 площею 10,6 кв. м, кухні 2 площею 9,4 кв. м, котельної 3 площею 4,1 кв. м, ванної 4 площею 3,7 кв. м, коридору 5 площею 1,1 кв. м, туалету 6 площею 0,9 кв. м, жилої кімнати 7 площею 12,8 кв. м, жилої кімнати 8 площею 9,9 кв. м, жилої кімнати 9 площею 26,2 кв. м, сіни ІІІ площею 9,7 кв. м, кладової ІV площею 5,4 кв. м; господарських споруд та надвірних будівель у виді: ганку а2, навісу а4, сараю Б, погребу Г, убиральні Ж, колодязю к, огорожі № 1-2 вдовж АДРЕСА_2 з воротами і хвірткою та 1/4 частину паркану з плоского шиферу на території подвір`я будинковолодіння (домогосподарства) по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року у складі судді Плотникової Н. Б. позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину ізольованої жилої трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 93,8 кв. м, житловою площею 48,9 кв. м, зі складовими у виді: коридору 1 площею 10,6 кв. м, кухні 2 площею 9,4 кв. м, котельної 3 площею 4,1 кв. м, ванної 4 площею 3,7 кв. м, коридору 5 площею 1,1 кв. м, туалету 6 площею 0,9 кв. м, жилої кімнати 7 площею 12,8 кв. м, жилої кімнати 8 площею 9,9 кв. м, жилої кімнати 9 площею 26,2 кв. м, сіни ІІІ площею 9,7 кв. м, кладової ІV площею 5,4 кв. м; господарських споруд та надвірних будівель у виді: ганку а2, навісу а4, сараю Б, погребу Г, убиральні Ж, колодязю к, огорожі № 1-2 за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2 974,12 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції, застосувавши норми СК України, виходив із того, що спірне майно набуте сторонами підчас шлюбу, належним чином оформлене та зареєстроване, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Позивач, не маючи відповідних документів, що посвідчують її право власності на спірну квартиру, не має права розпоряджатися своєю часткою, тому її права підлягають захисту в судовому порядку.
При цьому суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, зазначив, що останній є неналежним відповідачем у справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2017 року Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Собини П. М. задоволено частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року скасовано в частині визнання права власності на 1/2 частину господарських споруд і надвірних будівель та розподілу судових витрат, відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 1 982,75 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, 350 грн на відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 349,59 грн на відшкодування судового збору за апеляційний розгляд справи.
В іншій частині апеляційна скарга доводів не містила.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на 1/2 частину господарських споруд і надвірних будівель, апеляційний суд виходив із того, що згідно з договором купівлі-продажу відповідачем разом з квартирою не були придбані сарай Б та погріб Г, при цьому сарай є надвірною будівлею всього будинку.
Інші прибудови та надвірні будівлі, зокрема: ганок а2, навіс а4, убиральня Ж, колодязь к, огорожа № 1-2, побудовані сторонами самовільно, не прийняті до експлуатації, не узаконені та не зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приналежність до спірної квартири. Без належного оформлення права власності на це майно за власником квартири останнє не може бути предметом судового поділу як майна подружжя згідно з вимогами статей 60, 70 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 583/3495/16-ц з Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
У вересні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що матеріали інвентаризаційної справи містять технічну документацію, згідно з якою станом на 1992 рік до спірної квартири також належали: ґанок а2, навіс а4, сарай Б, погріб Г, убиральня Ж, колодязь к, огорожа № 1-2, які розташовані по АДРЕСА_2 станом на 1992 рік і підтверджені за наслідками проведення технічної інвентаризації у 2017 році, тому не є самочинними об`єктами будівництва.