ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/5112/16
касаційне провадження №К/9901/14063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2016 (головуючий суддя: Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі №826/5112/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Рудика Б.І. про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві), Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Рудика Б.І., в якому просила зобов`язати внести відомості до державного земельного кадастру відповідно до заяви позивача від 25.02.2016 №ЗВ-8000310452016.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у м. Києві із заявою про реєстрацію земельної ділянки площею 0.0579 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідач в черговий раз відмовив їй у реєстрації цієї земельної ділянки з посиланням на те, що її частина знаходиться в межах земель загального користування. На переконання позивача ці обставини не відповідають дійсності.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що землі загального користування населених пунктів відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України) не можуть передаватися у приватну власність. Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина бажаної земельної ділянки на момент виникнення спірних правовідносин знаходиться в межах земель загального користування (Оболонська набережна), що унеможливлює передачу її у приватну власність. Щодо посилань позивача на витяг з бази даних міського земельного кадастру від 18.06.2014, то суди встановили, що у 2014 році частина земельної ділянки перебувала в оренді Асоціації власників житлових будинків "Оазис" та відносилась до земель категорії 528 - землі житлової та громадської забудови, втім у цей період спірна земельна ділянка позивачем у встановленому законом порядку зареєстрована не була.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Скаржник зазначила, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель житлової та громадської забудови, а тому державним кадастровим реєстратором необґрунтовано відмовлено у реєстрації цієї земельної ділянки за позивачем.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 25.02.2016 позивач в черговий раз звернулася до ГУ Держгеокадастру у м. Києві з заявою №ЗВ-8000310452016 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у якій просила зареєструвати земельну ділянку площею 0.0579 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням від 02.03.2016 №РВ-8000054742016 позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки відповідно до наданих графічних матеріалів в технічній документації, земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати, знаходиться в межах земель загального користування населених пунктів та входить до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність або реєструватись на підставі домоволодіння.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.