ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №183/4197/15 (2-а/183/6/16)
касаційне провадження №К/9901/11764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 (головуючий суддя: Юр`єва Т.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2016 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Туркіна Л.П., Чередниченко В.Є.) у справі №183/4197/15 (2-а/183/6/16) за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просив:
визнати незаконним і скасувати рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 87-31/VI від 30.04.2015;
зобов`язати відповідача прийняти рішення про виділення земельної ділянки 0,25 га і надати згоду на розробку проекту землеустрою в приватну власність для будівництва житлового будинку та сільськогосподарських будівель площею 0,25 га АДРЕСА_1 (за огородами) згідно з пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з метою реалізації свого права на землю звернувся із відповідним клопотанням до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, втім за результатами розгляду вказаного клопотання відповідач відмовив у його задоволенні з посиланням на те, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2016, адміністративний позов задоволено частково:
визнано незаконним і скасовано рішення сесії Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 87-31 від 30.04.2015 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, орієнтовно площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 (за огородами) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель;
зобов`язано Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області у визначеному законом порядку розглянути питання щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, орієнтовною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 за огородами) для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність з непередбачених на те частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав. Також ухвалюючи рішення суди послались на статтю 123 ЗК України, що регламентує порядок передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема положення статті 123 ЗК України, яка регулює питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Скаржник також відзначив, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2, у зв`язку з чим йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак ці обставини залишені судами попередніх інстанцій без уваги. Окремо скаржник зазначив про розгляд справи неповноважним складом суду, оскільки головуючий суддя: Дурасова Ю.В. та суддя: Туркіна Л.П. брали участь у розгляді справи №183/1514/14-а, спір у якій виник між тими самими сторонами щодо рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 07.02.2014 №50-25/VI про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 за огородами).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області без задоволення.
Третя особа правом на подання відзиву не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивач у січні 2014 року звернувся до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 за огородами).
Рішенням шостого скликання 25 сесії Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 07.02.2014 №50-25/VI позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану с. Піщанки.
Не погоджуючись з таким рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №183/1514/14-а скасовано постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.05.2014 про відмову у задоволенні позову та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області задоволено частково:
визнано протиправними і скасовані рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 26.11.2013 №11-24/VІ та від 07.02.2014 №50-25/VІ;
зобов`язано Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області вирішити питання за зверненнями ОСОБА_1 щодо затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25га.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності суб`єктом владних повноважень невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану с. Піщанки.
Розглянувши на виконання вказаного судового рішення звернення ОСОБА_1, відповідачем прийнято рішення від 30.04.2015 №87-31/VI про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 (за огородами) з підстав, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2
Зазначене рішення і є предметом спору у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.