ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.
за участю представників:
прокурор - Гусарова А. В.,
позивача 1 - не з`явився,
позивача 2 - Ковальова Л. В. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019
та рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019
у справі
за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, в інтересах держави, в особі:
1) Державного концерну "Укроборонпром",
2) Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД",
до Харківської міської ради,
про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") та Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - ДП "ФЕД"), звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 93 рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 за №145/09, яким припинено ДП "ФЕД" право користування земельною ділянкою площею 2,1044 га на в`їзді Червоному, 20 за його добровільною відмовою від 16.11.2007 № 262-56/38 та відмінено державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серії І-ХР № 003498 від 12.09.2000.
1.2. Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що Харківська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, оскільки припинення права постійного землекористування ДП "ФЕД" могло бути здійснено власником земельної ділянки - тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що Харківська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування ДП "ФЕД".
2.3. Разом з тим суди дійшли висновку про те, що військовий прокурор Харківського гарнізону, правомірно звернувшись з вказаним позовом до суду лише 27.12.2018, пропустивши загальний строк позовної давності, встановлений цивільним законодавством для захисту цивільних прав, що є безумовною підставою для відмови у задоволені позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У своїй касаційній скарзі військовий прокурор просить рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
3.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального й процесуального права, через що дійшли помилкових висновків.
3.3. Заявник, зокрема, посилається на неправильне застосування судами положень статей 256, 261 Цивільного кодексу України та стверджує, що судами не було надано належної оцінки доводам щодо початку перебігу строку позовної давності у справі, через що було неправильно визначено момент, коли позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів.
3.4. Прокурор вказує, що судами не було враховано, що в матеріалах канцелярії ДП "ФЕД" відсутня інформація стосовно документа за вихідним 262-56/38 від 16.11.2007 року (заява про добровільну відмову від земельної ділянки, подана на адресу Харківської міської ради), позивачу не було відомо про прийняття Харківською міською радою рішення від 24.06.2009 за №145/09, що підтверджується продовженням сплати позивачем земельного податку та фактичним використанням спірної земельної ділянки.
3.5. Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку тим фактам, що підприємство ДП "ФЕД" безперешкодно володіло та користувалося об`єктами нерухомості і землею під ними і навколо них до дня подання позову; таке володіння не викликало жодних заперечень у інших осіб, які могли мати речові права на землю; Харківська міська рада роками не повідомляла власника землі про здійснене розпорядження, тощо.
3.6. Про прийняття вказаного рішення позивачу стало відомо лише під час прокурорської перевірки у грудні 2018 року.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представника ДП "ФЕД", дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що ДП "ФЕД" відповідно до Статуту є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління ДК "Укроборонпром". Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
4.3. ДК "Укроборонпром" забезпечує контроль за оформленням прав на земельні ділянки та уточненням меж земельних ділянок підприємства.
4.4. Відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 26.07.2000 № 1051 ДП "ФЕД" видано державний акт серії І - ХР № 003498 на право постійного користування землею за адресою: в`їзд Червоний, 20 м. Харків, площею 2,1044 га в межах згідно з планом користування для експлуатації водно-гребної бази.
4.5. Функціональне призначення зазначеної земельної ділянки - землі оздоровчого рекреаційного призначення.
4.6. Пунктом 93 рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 № 145/09 ДП "ФЕД" припинено право користування земельною ділянкою площею 2,1044 га по в`їзду Червоному, 20 за його добровільною відмовою від 16.11.2007 № 262-56/38. Крім цього, вказаним пунктом рішенням відмінено державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серія І-ХР № 003498 від 12.09.2000.
4.7. Предметом спору в цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 93 рішення Харківської міської ради, яким припинено ДП "ФЕД" право користування земельною ділянкою за його добровільною відмовою та відмінено державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею.
4.8. Факт відсутності у відповідача як органу місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності установлений судами попередніх інстанцій та не оскаржується учасниками справи.
4.9. Натомість скаржник не погоджується із висновками суду щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності з огляду на неправильне, на його думку, визначення початку перебігу її строку.
4.10. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
4.11. За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
4.12. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
4.13. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
4.14. Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (факт обізнаності особи про порушення її прав) чинники.
4.15. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
4.16. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
4.17. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
4.18. Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.