ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 922/843/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2019
у справі № 922/843/19
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Дочірнього підприємства "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта"
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Дочірнього підприємства "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта", в якому просив: розірвати договір оренди землі від 14.07.2004, укладений між Харківською міською радою та ДП "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта", який зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 09.08.2004 №7589/04, кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:03:009:0003; зобов`язати ДП "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500 03:009:0003 загальною площею 0,1300 га вартістю 2 807 142 грн., розташовану на розі вулиць Салтівське шосе та Крупської у м. Харкові територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.
В обґрунтування підстав для звернення з даним позовом прокурор вказував на те, що неналежне використання земельної ділянки відповідно до умов договору залишилося поза увагою Харківської міської ради, що свідчить про бездіяльність останньої, якою до теперішнього часу не вживались заходи представницького характеру щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 (суддя Погорелова О.В.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 (колегія суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий, Медуниця О.Є., Попков Д.О.), позовну заяву разом з доданими до неї документами повернуто керівнику Харківської місцевої прокуратури № 4 на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. При цьому, в позовній заяві прокурор з метою обґрунтування підстав для представництва інтересів Харківської міської ради в суді обмежився лише посиланням на те, що Харківською міською радою не вживались заходи представницького характеру щодо розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій, прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням необхідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на те, що суди обох інстанцій дійшли помилкових висновків про недоведеність підстав для представництва інтересів держави прокурором у даному випадку.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 15.08.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 26.07.2019 строк.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 поновлено провадження у справі.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.