ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 925/195/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача-1: не з`явились,
позивача-2: не з`явились,
відповідача: не з`явились,
ГПУ: Безкоровайний Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019
у справі № 925/195/18
за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Чигиринської районної державної адміністрації;
2) Іванівської сільської ради,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод"
про стягнення 295 390, 10 грн.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2018 року Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації та Іванівської сільської ради звернувся до Господарського суду з Черкаської області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" про стягнення з відповідача на користь Іванівської сільської ради 295 390, 10 грн., з яких: 152 493, 40 грн. основного боргу, 20 680, 60 грн. пені, 13 749, 47 грн. 3% річних та 108 466, 63 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з умовами договору оренди землі від 12.01.2008, укладеного між Чигиринською районною державною адміністрацією та ТОВ "Іванівський цегельний завод", останньому було надано у платне користування терміном на 49 років земельну ділянку площею 4,2575 га, яка знаходиться на території Іванівської сільської. Орендар в порушення умов договору орендну плату не вносив, заборгувавши її позивачу за три роки, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 (суддя Кучеренко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Іванівської сільської ради 75 972 грн. заборгованості з орендної плати. Позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий, Чорногуз М.Г., Коротун О.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог та залишено позовну заяву Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури без розгляду повністю.
В обґрунтування своєї позиції суд апеляційної інстанції зазначив, що позов у цій справі подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Так, судом встановлено обставини щодо належності земельної ділянки, про яку йдеться в оскаржуваному рішенні та за якого стягуються спірні суми, до комунальної власності села. Іванівська сільська рада мала б звертатись до суду з даним позовом самостійно, що виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі і для Держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави. Водночас, у даній справі не встановлено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором та не зазначено, чому Чигиринська районна державна адміністрація та Іванівська сільська рада не можуть самостійно захистити свої права та інтереси. Крім цього, прокурором в позовній заяві не заявлено вимог в інтересах Чигиринської районної державної адміністрації та взагалі не обґрунтовано підстав звернення з даним позовом в особі останньої в розумінні ст.ст. 23, 25 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу № 925/195/18 направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності виключних випадків для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" таким випадком є нездійснення органами державної влади та місцевого самоврядування захисту порушених інтересів держави, яке у даному спорі є очевидним.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.07.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 10.06.2019 строк.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.10.2019.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).