ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/74/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Волицька сільська рада Мостиського району Львівської області,
представник - адвокат Лучків А.В. (довіреність від 21.01.2019)
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз",
представник - адвокат Шупик О.С. (довіреність від 16.05.2019)
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 02.07.2019
у складі колегії суддів: Дикунська С.Я. (головуючий), Жук Г.А., Мальченко А.О.
у справі №910/74/19
за позовом Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області
до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
про визнання договору укладеним
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 25.07.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі №910/74/19 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/74/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019.
3. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г. відкрито касаційне провадження у справі №910/74/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 19.09.2019, в якому ухвалою Суду оголошено перерву до 26.09.2019.
4. Від Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області (далі - Волицька сільська рада, позивач) надійшов відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія Райз", відповідач).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
5. 28.12.2018 поштовим відправленням Волицька сільська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Компанія "Райз" про визнання укладеним договору №1/18 про пайову участь замовника (відповідача) у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець від 08.11.2018 у редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.
5.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, як замовником, на території Волицької сільської ради (позивача) здійснено будівництво будівлі, підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 13 т/год по вул. Елеваторній, 1 у селі Волиця Мостиського району Львівської області (далі - об`єкт будівництва); зазначений об`єкт станом на момент подання позову завершений будівництвом та експлуатується у виробництві; листом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури за №05/21-70-16 від 13.04.2016 позивача повідомлено про те, що відповідач зареєстрував за собою право власності на об`єкт будівництва, однак, не уклав договору про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту, що не відповідає вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, затвердженого рішенням Тщенецької сільської ради №7 від 26.06.2013, якими передбачено обов`язкове укладення договору замовником об`єкта.
5.2. Позивач зауважив, що Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЛВ 143152010312 від 20.07.2015, видану відповідачу, як замовнику об`єкта будівництва, було скасовано рішенням Департаменту Держархбудінспекції Львівської області №7 02.12.2015; 25.10.2018 позивач звернувся до Держархбудінспекції Львівської області із запитом щодо надання інформації про видачу документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПрАТ "Компанія "Райз" за адресою: Львівська область, Мостиський район, село Волиця, вул. Елеваторна, 1; як відповідь, позивачу надано інформацію про наявність дозволу на початок виконання робіт по об`єкту будівництва, однак, інформація щодо прийняття об`єкта в експлуатацію відсутня.
5.3. Позивач, з посиланням на приписи статей 11, 14, 626, 627, 638, 640, 641, 643 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначив, що 09.11.2018 Волицькою сільською радою надіслано на адресу відповідача пропозицію (оферту) №1-11 від 08.11.2018 з проханням укласти договір та два примірники проекту договору №1/18 про пайову участь замовника у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець від 08.11.2018 з додатками, які були підписані з боку Волицької сільської ради виконуючим обов`язки сільського голови О. Костецькою; 27.11.2018 зазначений лист повернувся на адресу позивача у зв`язку із закінченням строку зберігання; 12.12.2018 позивачем зроблено повторну оферту, однак, 20.12.2018 надісланий відповідачу лист повернено позивачу; обставини відмови відповідача в погодженні запропонованих позивачем умов спірного договору, укладення якого із замовником будівництва (відповідачем) є обов`язковим в силу закону (частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), стали підставою для звернення позивача з позовом про визнання договору укладеним у запропонованій ним редакції.
Короткий зміст рішення першої інстанції
6. 13.03.2019 рішенням Господарського суду міста Києва позов Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області задоволено, вирішено укласти договір №1/18 про пайову участь замовника у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець від 08.11.2018 між Волицькою сільською радою Мостиського району Львівської області (код 41746966) та Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (код 13980201) у редакції, викладеній в абзаці 2 резолютивної частини цього рішення.
6.1. Місцевим судом встановлено, що відповідач (замовник) здійснив будівництво будівлі, підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 13 т/год по вулиці Елеваторній, 1 у селі Волиця Мостиського району Львівської області, що підтверджується поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Департаментом ДАБІ у Львівській області за № ЛВ 143152010312 від 20.07.2015; суд першої інстанції взяв до уваги обставини скасування рішенням Департаменту ДАБІ Львівської області №7 від 02.12.2015 реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, однак, зазначене не спростовує факту здійснення відповідачем будівництва спірного об`єкта, а відтак, його обов`язку, як замовника будівництва, укласти з органом місцевого самоврядування територіальної громади, на території якої здійснювалося будівництво, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
6.2. Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2018 позивач запропонував відповідачу укласти договір №1/18 про пайову участь замовника у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, надіславши відповідачу два примірники договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи проектом договору та копією листа, надісланого позивачем на адресу відповідача.
6.3. Місцевий суд, дослідивши зміст договору, встановив, що спірний договір регулює взаємовідносини між сторонами щодо пайової участі замовника у розвиту інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця і Тщенець при будівництві будівлі, підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 13 т/год по вул. Елеваторній, 1 у селі Волиця Мостиського району Львівської області; за умовами договору в редакції, запропонованій позивачем, відповідач зобов`язується перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець кошти в розмірі 7 207 449, 70 грн., що становить 10% загальної проектно-кошторисної вартості об`єкта будівництва.
6.4. Місцевий суд, з посиланням на приписи частин 1-3, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктів 2.1, 2.3, 2.3.1 Порядку залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця і Тщенець, затвердженого рішенням Тщенецької сільської ради №7 від 26.06.2013, дійшов висновку, що укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця і Тщенець між сторонами у справі є обов`язковим в силу закону; розмір пайової участі замовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури зазначених сіл встановлюється рішенням сесії Тщенецької сільської ради і не може перевищувати для нежитлових будівель та споруд - 10% загальної кошторисної вартості будівництва.
Разом з тим, в порушення вимог статей 179, 181 ГК України, що визначають загальні умови та порядок укладання господарських договорів, відповідач не підписав надісланого йому позивачем примірника спірного договору, не склав протоколу розбіжностей за наявності у нього заперечень щодо окремих умов договору та у встановлений частиною 4 статті 181 ГК України двадцятиденний строк не надіслав позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
За таких обставин та врахувавши те, що умови спірного договору у запропонованій позивачем редакції відповідають вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктів 2.1., 2.3. Порядку залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця і Тщенець, затвердженого рішенням Тщенецької сільської ради №7 від 26.06.2013, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача на укладення з відповідачем спірного договору підлягає захисту в судовому порядку згідно з абзацом 2 частини 2 статті 16 ЦК України шляхом укладення цього договору "за рішенням суду", що відповідає приписам статті 187 ГК України, а не у заявлений позивачем спосіб "визнання договору укладеним".
Зазначене стало підставою для часткового задоволення позовних вимог та укладення договору №1/18 про пайову участь замовника у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець в редакції, викладеній в абзаці 2 резолютивної частини рішення місцевого суду від 13.03.2019.
6.5. Суд першої інстанції, з посиланням на статті 257, 261 ЦК України, дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом, оскільки про порушення свого права на укладення з відповідачем, як замовником будівництва об`єкта нерухомості, спірного договору позивач міг дізнатися лише з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого є відкритим з 01.01.2016; відтак, реалізувавши право на захист своїх прав шляхом подання позовної заяви до суду 28.12.2018, позивач не пропустив загального строку позовної давності у три роки.
6.6. Місцевим судом відхилено заперечення відповідача щодо розміру пайової участі, визначеної позивачем у проекті договору про пайову участь в розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, як такі, що не підтверджені належними доказами, а подані відповідачем проектно-кошторисні матеріали оцінено як такі, що не є належними доказами витрат в розумінні статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; такі документи, за висновком суду, містять дані про планові, а не фактичні витрати відповідача на звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій під час здійснення будівництва будівлі, підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 13 т/год по вул. Елеваторній, 1 у селі Волиця Мостиського району Львівської області.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції від 13.03.2019, яким частково задоволено позовні вимоги й укладено спірний договір за рішенням суду, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
7.1. Відповідач зауважив, що в порушення вимог статей 238, 247 ГПК України в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не зазначено та не надано оцінки тому, що 30.01.2019 в судовому засіданні відповідачем заявлено про перехід до загального позовного провадження та надано суду відповідні клопотання і пояснення; скаржник зазначив, що ігноруючи норми господарського судочинства, місцевий суд розглянув дану справу, яка за твердженням відповідача є складною, у спрощеному позовному провадженні, не надавши відповідачу можливості в повній мірі скористатися основними засадами (принципами) згідно із статтею 2 ГПК України.
7.2. Відповідач доводив, що така істотна умова спірного договору, як розмір пайової участі, розрахована позивачем на суму 7 207 449, 70 грн., є необґрунтованою, оскільки застосовуючи ставку у 10% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, позивач не відняв від загальної вартості будівництва нерухомого майна витрати на звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, що свідчить про явне завищення розрахованої суми пайової участі; відповідач зауважив, що ним було надано суду докази понесених витрат, які згідно з вимогами чинного законодавства не повинні враховуватися при визначенні розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, на території якого здійснено будівництво об`єкта, однак такі докази було відхилено судом.
7.3. Відповідач аргументував, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру пайового внеску відповідача у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця і Тщенець, а також не застосовано до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, про застосування якої було завлено відповідачем до прийняття рішення по суті спору.
8. 02.07.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Компанія "Райз" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області до ПрАТ "Компанія "Райз" про визнання договору укладеним задоволено, визнано укладеним договір №1/18 про пайову участь замовника у розвитку та створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця та Тщенець між Волицькою сільською радою Мостиського району Львівської області (код 41746966) та ПрАТ "Компанія "Райз" (код 13980201) у редакції, викладеній в абзаці 3 резолютивної частини постанови.
9. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, однак, скасував прийняте місцевим судом рішення 13.03.2019 про укладення спірного договору "за рішенням суду" як таке, що не узгоджується з приписами статей 15, 16 ЦК України щодо допустимих способів захисту цивільних прав юридичної особи, які не визнаються, оспорюються або порушуються третіми особами, та прийняв власне рішення про задоволення позову.
9.1. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України та статей 2, 4 ГПК України, зазначив, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулася до суду, та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права; водночас, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Положеннями статей 626, 627, 641, 642 ЦК України та статей 179, 181, 187 ГК України законодавець визначив загальний порядок та умови укладання цивільно-правових договорів та надав сторонам такого договору свободу вибору умов договору з вимогою щодо дотримання нормативно-правових актів при вчиненні правочину.
9.2. Апеляційний суд зазначив, що підстави та порядок пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту врегульовано приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та визначено обов`язок замовника будівництва прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, на території якого збудовано об`єкт, шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному цим Законом та деталізованому в акті органу місцевого самоврядування.
За встановлених обставин здійснення відповідачем будівництва будівлі, підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 13 т/год по вул. Елеваторній, 1 у селі Волиця Мостиського району Львівської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо пайової участі у розвитку інфраструктури сіл Волиця та Тщенець шляхом укладення договору пайової участі в порядку статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зважаючи на обставини ухилення відповідача від прийняття умов спірного договору у запропонованій позивачем редакції, апеляційний суд дійшов висновку, що порушене право позивача, що є органом місцевого самоврядування територіальної громади, на території якої було зведено спірний об`єкт нерухомості відповідача, підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання такого договору укладеним у запропонованій позивачем редакції; захист порушених прав позивача місцевим судом шляхом укладення договору "за рішенням суду" свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, що мало наслідком скасування судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
9.3. Апеляційним судом відхилено, як необґрунтовані належними доказами, заперечення відповідача щодо визначеного позивачем за змістом спірного договору розміру пайової участі в розвитку інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, оскільки відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано суду актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, договорів, актів виконаних робіт, кошторисів виконаних робіт, рахунків-фактур та підтверджуючих документів про проведення відповідних оплат.
9.4. Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів понесених ним витрат на звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд, транспортних комунікацій, а пайовий внесок відповідача визначено позивачем в розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для призначення за клопотанням відповідача судової експертизи для визначення розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, на території яких відповідачем збудовано спірний об`єкт нерухомості; з огляду на неподання відповідних документів до суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення місцевим господарським судом клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (відповідач у справі)
10. Скаржник доводив, що всупереч пункту 2 частини 3 статті 238 ГПК України, суд першої інстанції в судовому рішенні не зазначив, що 30.01.2019 в судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про перехід до загального позовного провадження та надано відповідні клопотання і пояснення до матеріалів справи; однак, місцевий суд не надав зазначеним доводам відповідача правової оцінки та порушив приписи статті 247 ГПК України, якою визначено категорії справ, що підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
10.1. Скаржник зауважив, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, які були наведені відповідачем у наданих до суду процесуальних документах в обґрунтування необхідності розгляду даного спору в порядку загального позовного провадження, зокрема, того, що заявлена позовна вимога про визнання договору укладеним є немайнового вимогою, яка не має грошової оцінки, однак, за наслідком вирішення даного спору у відповідача може виникнути грошове зобов`язання щодо внесення пайовому внеску в розвиток інфраструктури сіл Волиця і Тщенець в розмірі понад 7,2 млн. грн., що перевищує суму у п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначену частиною 4 статті 247 ГПК України, як одного з критеріїв віднесення справи до таких, що підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження.
10.2. Скаржник зазначив, що позивач обрав способом захисту свого порушеного права заявлення позову про визнання договору укладеним, невід`ємною частиною якого є розрахунок величини пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, що потребує оцінки дотримання не лише істотних умов договору, але й урахування приписів частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
10.3. Скаржник аргументував необхідністю призначення у справі судової експертизи та зауважив, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки однією з її сторін є орган місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду села Волиця, на території якого відповідачем було збудовано спірний об`єкт нерухомості.
10.4. Скаржник доводив, що зазначені обставини в цілому свідчать про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, тому прийняті у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій за наслідком розгляду справи у спрощеному позовному провадженні підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі пункту 7 частини 1 статті 310 ГПК України.
11. Скаржник, з посиланням на частину 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункт 2.1. Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Волиця і Тщенець, аргументував, що така істотна умова спірного договору в запропонованій позивачем редакції, як розмір пайової участі, що його розраховано позивачем на суму 7 207 449, 70 грн. як 10% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, є необґрунтованою, оскільки при розрахунку позивачем не було враховано те, що понесені замовником витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій не враховуються при визначенні розміру пайової участі замовника будівництва в розвитку інфраструктури населеного пункту.
12. Скаржник вважає безпідставною відмову місцевого та апеляційного судів у призначенні з ініціативи відповідача судової експертизи для визначення розміру пайового внеску, зважаючи на те, що його було визначено позивачем на підставі даних Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.07.2015 щодо загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, яку 02.12.2015 скасовано рішенням компетентного органу, що в цілому свідчить про неповноту з`ясування судами обставин справи та порушення приписів статей 2, 13, 74, 99 ГПК України.
Доводи позивача у справі
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що посилання відповідача на приписи пункту 7 частини 3 статті 277 ГПК України як на підставу скасування рішення, прийнятого з порушенням норм процесуального права, є помилковим, оскільки у зазначеній нормі процесуального закону законодавець мав на увазі, що підставою для скасування рішення суду, прийнятого за наслідком розгляду справи в спрощеному провадженні, є факт вирішення у спрощеному позовному провадженні спору у справі, яка віднесена до категорії таких, що однозначно підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження відповідно до статті 247 ГПК України.
13.1. Позивач зауважив, що місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заперечень відповідача щодо розміру його пайової участі в розвитку інфраструктури сіл Волиця та Тщенець, оскільки надані відповідачем проектно-кошторисні матеріали не є належними доказами його витрат в розумінні статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; такі витрати є плановими, а не фактичними витратами на звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій під час здійснення будівництва, що виключаються із загальної суми кошторисної вартості будівництва об`єкта, виходячи з якої вираховується розмір пайової участі замовника будівництва.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Частина 1 статті 11 - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Частина 3 статті 11 - цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частина 4 статті 11 - у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Частина 1 статті 14 - цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина 2 статті 14 - особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
15. Господарський кодекс України
Частина 3 статті 179 - укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо … існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частина 7 статті 179 - господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частина 2 статті 181 - проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.
Частина 4 статті 181 - за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Частина 1 статті 187 - спори, що виникають при укладанні господарських договорів … укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
16. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"
Частина 1 статті 39 - прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Частина 5 статті 39 - датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Частина 1 статті 40 - порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Частина 2 статті 40 - замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частина 3 статті 40 - пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частина 5 статті 40 - величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Частина 9 статті 40 - договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
17. Господарський процесуальний кодекс України
Частина 2 статті 2 - суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частина 3 статті 2 - основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін (пункти 2, 4 частини 3 цієї статті).
Частина 1 статті 5 - здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частина 1 статті 12 - господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Частина 3 статті 12 - спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частина 4 статті 12 - умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Частина 2 статті 13 - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Частина 3 статті 13 - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частина 5 статті 13 - суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини 5 цієї статті).