ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/3749/17
Провадження № 12-95гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Федорченка В. М.,
позивача -заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (від прокуратури Халанчук О. С.),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнерія Київ" (представник - адвокат Стеблевський А. О.),
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської областіна постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2019 року (головуючий Тищенко О. В., судді Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) у справі № 911/3749/17 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Димерське лісове господарство" до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнерія Київ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У грудні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі -Управління), Державного підприємства "Димерське лісове господарство" (далі - Підприємство) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Райдержадміністрація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнерія Київ" (далі - Товариство), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про: визнання незаконним і скасування розпорядження Райдержадміністрації від 28 січня 2010 року № 358 "Про передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області" (далі - розпорядження № 358); витребування у постійне користування Підприємства з незаконного володіння Товариства земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.
1.2. На обґрунтування заявлених вимог Прокурор, посилаючись на статтю 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначив про наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок від Товариства, оскільки оскаржуване розпорядження № 358 було прийнято Райдержадміністрацієюбез наявності відповідних повноважень та з порушенням процедури надання фізичним особам спірних земельних ділянок, а тому на підставі зазначеного рішення громадяни незаконно отримали державні акти на право власності та здійснили державну реєстрацію такого права. Також Прокурор зауважив, що спірні земельні ділянки вибули із постійного користування Підприємства.
1.3. Управління та Підприємство у своїх письмових поясненнях підтримали позов Прокурора та просили його задовольнити.
1.4. Відповідачі проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, зокрема, зазначили, що оскаржуване розпорядження № 358 прийнято відповідно до норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та у межах повноважень Райдержадміністрації.
1.5. Товариство додатково зазначило, що є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки під час нотаріального оформлення правочинів та їх державної реєстрації проводилась перевірка законності володіння, користування та розпорядження як продавців цих земельних ділянок, так і законність володіння попередніх власників.
1.6. Окрім того, Товариство наголосило, що Прокурором пропущена позовна давність, у зв`язку з чим просило застосувати до зазначених вимог наслідки пропуску позовної давності та у задоволенні позову відмовити.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установлено судами попередніх інстанцій, з наказів Міністерства лісового господарства Української РСР від 31 жовтня 1991 року № 133 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством України", Димерського лісгоспзагу від 20 січня 1992 року № 5 "Про ліквідацію лісгоспзагу і на його базі створеного держлісгоспу", Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" від 20 листопада 1991 року № 163 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством області" та Державного комітету лісового господарства України від 7 лютого 2005 року № 111 "Про перенайменування Димерського державного лісогосподарського підприємства і затвердження в новій редакції Статуту" вбачається, що Підприємство є правонаступником Димерського державного лісогосподарського підприємства та Димерського лісгоспзагу (т. 1, а. с. 162 -181).
2.2.Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 9 липня 1979 року № 328 "Про вилучення земель з користування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів і надання їх підприємствам, установа і організаціям" із земель Димерського лісгоспзагу вилучено 4,8 га лісів для потреб Київ-Петрівського об`єднання залізничного транспорту під розміщення бази відпочинку у довгострокове користування - на 10 років (т. 1, а. с. 84). На підставі зазначеного рішення було видано відповідний акт на право довгострокового тимчасового користування землею від 11 серпня 1980 року (т. 2, а. с. 219 - 220).
2.3. 28 січня 2010 року Райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 358 (т. 1, а. с. 83), відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 14 громадянам України у власність для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області та передано безоплатно у власність 14 громадянам України земельні ділянки загальною площею 1,4000 га (піски (гр. 69) - 1,4000 га) для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту (згідно з додатком).
2.4. 28 липня 2010 року на підставі розпорядження № 358 зазначеним особам були видані державні акти на право власності на земельну ділянку (т. 1, а. с. 69 -75), а саме:
ОСОБА_1 - державний акт серії ЯЙ № 007534 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0151;
ОСОБА_2 - державний акт серії ЯЙ № 007535 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0152;
ОСОБА_3 - державний акт серії ЯЙ № 007536 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0153;
ОСОБА_4 - державний акт серії ЯЙ № 007537 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0154;
ОСОБА_5 - державний акт серії ЯЙ № 007538 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0155;
ОСОБА_6 - державний акт серії ЯЙ № 007539 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0156;
ОСОБА_7 - державний акт серії ЯЙ № 007540 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0157;
ОСОБА_8 - державний акт серії ЯП № 075876 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0158;
ОСОБА_9 - державний акт серії ЯЙ № 007542 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0159;
ОСОБА_10 - державний акт серії ЯЙ № 007543 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0160;
ОСОБА_11 - державний акт серії ЯЙ № 007544 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0161;
ОСОБА_12 - державний акт серії ЯЙ № 007545 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0162;
ОСОБА_13 - державний акт серії ЯЙ № 007546 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0163;
ОСОБА_14 - державний акт серії ЯЙ № 007547 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221888300:21:180:0164.
2.5. Судами також встановлено, що 30 липня 2013 року між ОСОБА_15 (продавець) і Товариством (покупець) були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок за кадастровими номерами: 3221888300:21:180:0153, 3221888300:21:180:0152, 3221888300:21:180:0154, 3221888300:21:180:0155, 3221888300:21:180: 0156, (т. 1, а. с. 76 - 78).
2.6. Зазначені земельні ділянки продавець придбав у ОСОБА_2 (3221888300:21:180:0152), ОСОБА_3 (3221888300:21:180:0153), ОСОБА_5 ( 3221888300 :21:180:0155), ОСОБА_6 ( 3221888300 :21:180:0156) та ОСОБА_4 (3221888300:21:180:0154) (т. 2, а. с. 57 - 58) за відповідними договорами купівлі-продажу від 1 листопада 2012 року, які нотаріально посвідчені та зареєстровані у Поземельній книзі за відповідними номерами.
2.7. 30 та 31 липня 2013 року між ОСОБА_16 (продавець) і Товариством(покупець) були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок за кадастровими номерами: 3221888300:21:180:0159, 3221888300:21:180:0158, 3221888300:21:180:0161, 3221888300:21:180:0157, 3221888300:21:180:0162, 3221888300:21:180:0163, 3221888300 :21 : 180:0164 (т. 1, а. с. 78 - 81). Зазначені земельні ділянки продавець придбав у ОСОБА_8 ( 3221888300 :21:180:0158), ОСОБА_11 (3221888300:21:180:0161), ОСОБА_13 ( 3221888300 :21:180:0163), ОСОБА_14 (3221888300:21:180:0164), ОСОБА_9 ( 3221888300 :21:180:0159 (т. 2, а. с. 42 - 43), ОСОБА_7 ( 3221888300 :21:180:0157) (т. 1, а. с. 253) та ОСОБА_12 ( 3221888300 :21:180:0162) (т. 2, а. с. 11 - 12) за відповідними договорами купівлі-продажу від 8 листопада 2012 року, від 15 листопада 2012 року та від 19 грудня 2012 року, які нотаріально посвідчені та зареєстровані у Поземельній книзі за відповідними номерами.
2.8. 31 липня 2013 року між ОСОБА_17 (продавець) і Товариством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3221888300:21: 180 :0160 (т. 1 а. с. 82). Зазначену земельну ділянку продавець придбав у ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу від 29 липня 2011 року (т. 2, а. с. 27 - 28), який нотаріально посвідчений та зареєстрований у Поземельній книзі за відповідним номером.
2.9. 8 липня 2013 року між ОСОБА_1 (продавець) і Товариством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3221888300:21: 180 :0151 (т. 1, а. с. 82).
2.10. Зазначені договори з Товариством нотаріально посвідчені та зареєстровані у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 116 - 129).
2.11. Як зазначали Прокурор та Підприємство, останнє є постійним користувачем земельної ділянки Ясногородського лісництва в кварталі 16 площею 4,8 га, яка знаходиться у власності держави, що, у свою чергу, підтверджується планшетами лісовпорядкування (т. 1, а. с. 85 - 86).
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Господарський суд Київської області рішенням від 12 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
3.2. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття Райдержадміністрацією спірного розпорядження № 358 відповідні земельні ділянки належали до земель лісового фонду та перебували у постійному користуванні Підприємства, а тому, приймаючи розпорядження № 358, Райдержадміністрація перевищила свої повноваження в частині передачі земельних ділянок у приватну власність фізичним особам, оскільки повноваження державних адміністрацій у галузі земельних відносин визначено статтею 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а у сфері лісових відносин статтею 32 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
3.3. Суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави та володіння Підприємства незаконно, разом з тим відмовив у позові в частині визнання незаконним розпорядження № 358 з підстав спливу позовної давності.
3.4. Щодо вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у порядку статті 388ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ні Прокурором, ні позивачами не наведено жодної обставини та не надано суду жодного доказу, які б вказували на наявність "суспільного", "публічного інтересу", та не визначено жодного критерію, які суд повинен дослідити та враховувати при вирішенні питання про правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном.
3.5. Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної вимоги про витребування земельних ділянок.
3.6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 14 лютого 2019 року рішення Господарського суду Київської області від 12 квітня 2018 року скасував, провадження у цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши про те, що спір у цій справі є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права і обов`язки фізичних осіб.
4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2019 року, перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив про те, що за обставинами цієї справи суть спору полягає у відновленні права власності держави на майно, яке перебуває у володінні юридичної особи, із використанням віндикації.
4.3.Скаржник вказує на те, що позовні вимоги заявлені виключно до юридичних осіб та не впливають безпосередньо на цивільні права та обов`язки фізичних осіб, які, набувши на підставі оскаржуваного розпорядження № 358 право власності на земельні ділянки, в подальшому відчужили їх на підставі договорів купівлі-продажу Товариству.
4.4. Окрім цього, скаржник наголошує, що саме по собі оскарження ненормативного акта, що вичерпав свою дію після реалізації, не є достатнім та ефективним способом захисту та поновлення порушених прав позивача, а тому відповідна вимога може розглядатись лише одночасно з позовними вимогами безпосередньо відносно майна, яке є предметом спору.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, правові підстави для витребування яких від Товариства відсутні. Окрім того, Товариство зазначає про те, що розгляд спору у цій справі зачіпає права та обов`язки фізичних осіб як попередніх власників спірних земельних ділянок, оскільки, у випадку задоволення позову, Товариство буде вимушено звернутися до таких фізичних осіб з позовами про відшкодування витрат, які Товариство здійснило для придбання земельних ділянок.
5.2. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
6.1. Оскільки перший заступник прокурора Київської області оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції, справа разом з касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
6.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження Райдержадміністрації № 358 про передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області та про витребування цих же земельних ділянок у постійне користування Підприємства з володіння Товариства на підставі статті 388 ЦК України.