Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/13368/18-ц
провадження № 61-14533св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеський державний аграрний університет,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року у складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського державного аграрного університету (далі - ОДАУ, Університет) про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року визнано недійсним наказ ОДАУ від 30 серпня 2013 року № 70-ВК про його звільнення та поновлено його на роботі, стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 393,00 грн.
02 червня 2014 року позивач прибув до відділу кадрів ОДАУ з копією рішення суду про поновлення його на роботі, 03 червня 2014 року написав заяву, якою зобов`язався надати на вимогу відділу кадрів в триденний строк документи, необхідні для оформлення його на роботу, а саме: трудову книжку та військовий квиток. 05 червня 2014 року після звільнення з попереднього місця роботи він надав трудову книжку, яку відмовилися прийняти без військового квитка.
06 червня 2014 року позивач прибув до Овідіопольського районного військового комісаріату, того ж дня надав військовий квиток до Університету. Відділ кадрів не прийняв трудову книжку, зазначаючи, що подано апеляційну скаргу на рішення суду, тому поки питання не вирішено, позивача не буде поновлено на роботі.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, в іншій частині позову відмовлено.
Позивач дізнався про наказ про його поновлення на роботі та про наказ, яким скасовано попередній наказ, лише 06 липня 2018 року, тому просив поновити строк звернення до суду. Таким чином, позивач вважав, що його введено в оману щодо його поновлення на роботі та що його не буде поновлено на роботі у зв`язку з апеляційним оскарженням. Скасування наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі є незаконним, оскільки Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) не передбачено відмови у поновленні на роботі у зв`язку з ненаданням трудової книжки та військового квитка.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати наказ ОДАУ від 06 червня 2014 року № 50-ВК, поновити його на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2013 року до дня ухвалення рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з відсутності необхідності застосовувати наслідки пропущення позовної давності, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 по суті є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу від 06 червня 2014 року № 50-ВК скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування наказу від 06 червня 2014 року № 50-ВК. У іншій частині рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу від 06 червня 2014 року № 50-ВК та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку, що зі змісту запису у наданій копії трудової книжки, оригінал якої оглянутий судом апеляційної інстанції, відомо, що після звільнення з посади аспіранта кафедри ОДАУ 31 серпня 2013 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Одеському міському центрі зайнятості з 24 грудня 2013 року до 26 березня 2014 року, після чого 27 березня 2014 року працевлаштувався до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, у якому працював 02 місяці 08 днів, після чого звільнений згідно з наказом від 05 червня 2014 року № 23. Запис у трудовій книжці про звільнення позивача з роботи в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області здійснений заступником начальника по роботі з особовим складом ОСОБА_2 .
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що висновок суду першої інстанції про те, що 05 червня 2014 року ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника по роботі з особовим складом в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області не відповідає дійсним обставинам, не заснований на доказах, які додані до матеріалів справи, і є помилковим.
Позивач без поважних причин пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, тому відсутні підстави для його поновлення.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що його не було належним чином ознайомлено з наказом від 06 червня 2014 року № 50-ВК, відповідач не надсилав та не вручав йому наказ, чим порушив положення частини другої статті 47 КЗпП України.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОДАУ на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, заявник зазначив, щосуди дійшли правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_1, оскільки він без поважних причин пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, тому відсутні підстави для його поновлення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 522/13368/18-ц з Приморського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що наказом від 01 лютого 2012 року № 8-ВК ОСОБА_1 прийнято до ОДАУ на посаду асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин та кліндіагностики за строковим трудовим договором.
31 серпня 2013 року наказом від 30 серпня 2013 року № 70-ВК ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року у справі № 522/30945/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОДАУ та до ректора ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено, визнано наказ ОДАУ від 30 серпня 2013 року № 70-ВК недійсним; стягнуто з ОДАУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 393,00 грн.
Наказом ОДАУ від 02 червня 2014 року № 46-ВК ОСОБА_1 поновлено на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин кліндіагностики з 31 серпня 2013 року згідно з рішенням суду.
03 червня 2014 року ОСОБА_1 надав пояснювальну записку, за змістом якої зобов`язався у триденний строк надати до відділу кадрів ОДАУ трудову книжку та тимчасове військове посвідчення.
Актом від 03 червня 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 підтвердили, що начальник відділу кадрів повідомила ОСОБА_1 щодо необхідності надання трудової книжки та військового квитка та попередила, що у разі неподання цих документів протягом 3 днів наказ про поновлення на роботі буде скасовано.
Наказом від 06 червня 2014 року № 50-ВК наказ від 02 червня 2014 року № 46-ВК про поновлення в порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року у справі №522/30945/13-ц ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин кліндіагностики з 31 серпня 2013 року скасовано у зв`язку з ненаданням трудової книжки та військових документів.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 листопада 2014 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОДАУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 7 959,00 грн, у іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Також судами встановлено, що після звільнення з посади аспіранта кафедри ОДАУ 31 серпня 2013 року, ОСОБА_1 перебував на обліку в Одеському міському центрі зайнятості з 24 грудня 2013 року до 26 березня 2014 року, після чого 27 березня 2014 року працевлаштувався до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, у якому працював 02 місяці
08 днів, після чого звільнений згідно з наказом від 05 червня 2014 року № 23. Запис у трудовій книжці про звільнення позивача з роботи в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області здійснений заступником начальника по роботі з особовим складом ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду