ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №522/7972/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13209/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив "Аркадієвське", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року у складі судді Кічмаренка С.М. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Милосердного М.М., Бітова А.І. та Ступакової І.Г.
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі також - позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради (далі також - відповідач, міська рада), за участю третіх осіб: Житлово-будівельного кооперативу "Аркадієвське" (далі також - третя особа 1, ЖБК "Аркадієвське"), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-1" (далі також - третя особа 2, ОСББ "Моряк-1"), ОСОБА_5 (далі також - третя особа 3, ОСОБА_6 ), ОСОБА_4 (далі також - третя особа 4, ОСОБА_4 ), у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 2483- XXIII від 04 липня 2001 року „Про затвердження проекту відведення та надання житлово-будівельному товариству „ Аркадієвське " земельних ділянок загальною площею 1,4396 га, за адресою: АДРЕСА_1, для житлового будівництва" та визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 2792 - XXIII від 15 жовтня 2001 року "Про надання у приватну власність громадянам України земельних ділянок, загальною площею 1,3436 га, за: адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель".
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що 04 липня 2001 року Одеською міською радою прийнято рішення № 2483-XXIII "Про затвердження проекту відведення та надання житлово-будівельному товариству "Аркадієвське" земельних ділянок загальною площею 1,4396 га, за адресою: АДРЕСА_1 для житлового будівництва". 15 жовтня 2001 року Одеська міська рада прийняла рішення № 2792- ХХІІІ, яким безкоштовно у приватну власність громадянам України були надані земельні ділянки, загальною площею 1,3436 га, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель, тобто підставою звернення до суду стали незаконні дії щодо передачі земельних ділянок у приватну власність, які призвели до того, що територія парку "Юність" підлягає забудові, що порушує права усіх суміжних землевласників та землекористувачів, а також усієї територіальної громади міста.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською міською радою у 2001 році, є ненормативними актами, і після реалізації вичерпали свою силу фактом їх виконання, а позивачі звернулися до суду у 2015 році, після втрати рішеннями своєї сили, та з порушенням строків звернення до адміністративного суду. Крім того, позивачі не є власниками чи землекористувачами земельних ділянок, зазначених в оскаржуваних рішеннях та не входять в коло визначених рішеннями осіб, а отже ними не доведено, яким чином оскаржувані рішення Одеської міської ради порушують їх права та інтереси, в тої час, як міська рада у спірних правовідносинах діяла у межах наданих їй повноважень та у відповідності до чинного законодавства, тому підстав для задоволення позову судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 24 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/7972/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 522/7972/15-а та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеської міської ради № 16-XXII від 15 грудня 1994 року "Про затвердження проекту "Схеми приватизації міських земель м. Одеси" був затверджений проект "Схеми приватизації міських земель м. Одеси", за яким на підставі статті 2 Земельного кодексу України землі, що прилягають до морського узбережжя, віднесені до земель рекреаційного призначення та не підлягають приватизації.
Рішенням Одеської міської ради № 122-XXII від 27 лютого 1997 року затверджено проект схеми функціонально - планувальної організації приморських територій та перелік територій, що не підлягають приватизації, до яких відповідно до згаданого Переліку віднесено парк Юність.
17 квітня 2001 року Одеською міською радою прийнято рішення № 2152-XXI "Про затвердження містобудівельного обґрунтування розробки правил використання і забудови території другого рекреаційного комплексу", відповідно до якого міська рада встановила, що вищезазначене містобудівне обґрунтування є змінами генерального плану м. Одеси, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 31 січня 1989 року "Про генеральний план м. Одеси" та "Схеми функціонально - планувальної організації приморських територій", затвердженої рішенням Одеської міської ради № 12-XXII від 27 лютого 1997 року, чим була надана можливість для подальшої зміни цільового призначення та приватизації земельних ділянок, на яких розташовані парк "Юність" та сквер імені Шклярука.
04 липня 2001 року Одеською міською радою прийнято рішення № 2483-XXIII "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надано ЖБТ "Аркадієвське" земельних ділянок загальною площею 1,4396 га (код Українського класифікатору цільового використання землі - 1.9. - землі житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів), за адресою: АДРЕСА_1, у постійне користування для житлового будівництва.
15 жовтня 2001 року Одеська міська рада прийняла рішення № 2792-ХХІІІ, яким,
- пунктом 1 вилучила з користування ЖБТ "Аркадієвське" земельні ділянки, загальною площею 1,3436 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- пунктом 2 затвердила проекти відведення земельних ділянок (додаток 1);
- пунктом 3 надала безкоштовно у приватну власність громадянам України земельні ділянки, за рахунок земель, вилучених згідно до пункту 1 цього рішення, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель.
25 грудня 2008 року Одеська міська рада рішенням № 3819-V "Про розгляд протесту прокурора м. Одеси на рішення Одеської міської ради від 17 квітня 2001 року № 2152-XXIII "Про затвердження містобудівельного обґрунтування розробки правил використання та забудови території другого рекреаційного комплексу" скасувала рішення № 2152-XXIII від 17 квітня 2001 року "Про затвердження містобудівельного обґрунтування розробки правил використання - забудови території другого рекреаційного комплексу" на підставі якого було прийняте оскаржуване рішення.
Позивачі, звертаючись з даним позовом до суду, посилалися на те, що оскільки рішення № 2152-XXIII від 17 квітня 2001 року "Про затвердження містобудівельного обґрунтування розробки правил використання - забудови території другого рекреаційного комплексу" було скасовано, зазначені рішення також підлягають скасуванню.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення, Одеська міська рада діяла у межах наданих їй повноважень та у відповідності до чинного законодавства. Крім того, судами безпідставно зазначено про порушення позивачами строків позовної давності, так як під час розгляду справи позивачами доведено, що оскаржувані рішення не були оприлюднені міською радою.
Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі правовідносини стосуються визнання протиправними та скасування рішень Одеської міської ради щодо передачі земельних ділянок у приватну власність. Разом з тим, з висловлених позивачами у ході розгляду справи доводів вбачається, що незаконні дії щодо передачі земельних ділянок у приватну власність призвели до того, що територія парку "Юність" підлягає забудові, що порушує права усіх суміжних землевласників та землекористувачів, а також усієї територіальної громади міста.