ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/18438/14
адміністративне провадження №К/9901/12848/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року (суддя Аблов Є.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року (судді: Земляна Г.В. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Парінов А.Б.)
у справі № 826/18438/14
за позовом повного товариства "Велта П.М.С.Г. "Гарант Сервіс"
до Одеської митниці ДФС
про визнання протиправними дій та рішень,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2014 року повне товариство "Велта П.М.С.Г. "Гарант Сервіс" (далі - ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант Сервіс") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Південної митниці Міндоходів, правонаступником якої є Одеська митниця ДФС (далі - Митниця), в якому просило: визнати протиправними дії/рішення відповідача щодо складання актів настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 11, № 12, № 13; скасувати акти настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 11, № 12, № 13; скасувати вимоги про сплату коштів за гарантійними документами від 06 листопада 2014 року № 11, № 12, № 13.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Так, Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував вимоги про сплату коштів за гарантійними документами від 06 листопада 2014 року № 11, № 12, № 13. В іншій частині адміністративного позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 лютого 2016 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши при цьому на необхідність дослідження судом першої інстанції обставин щодо моменту, коли посадові особи митниці почали та закінчили здійснювати контроль за дотриманням установлених законодавством умов здійснення транзиту вантажу, що переміщувався в автомобілях перевізника - компанії "GODJI TRANS 2004 LTD"; моменту, коли вони почали та закінчили здійснювати огляд вантажу, що переміщувався в автомобілях; моменту, коли вони провели процедуру відбору проб та зразків товару та який документ був складений у звʼязку з проведенням цих процедур.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, відмовив повністю у задоволені позову ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 жовтня 2017 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій/рішень Південної митниці Міндоходів щодо складання вимог про сплату коштів за гарантійними документами від 06 листопада 2014 року № 11, № 12, № 13 та в частині відмови у задоволенні позову про скасування вимог про сплату коштів за гарантійними документами від 06 листопада 2014 року № 11, № 12 та № 13, складених Південною митницею Міндоходів, а справу в цій частині направив до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 10 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року залишив без змін.
Вказане рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини в обсязі, визначеному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2016 року, зокрема, щодо часу зникнення товарів, які перевозилися транспортними засобами перевізника, та які зникли у період з 02 жовтня 2014 року до 15 жовтня 2014 року, зокрема, але не виключно, встановити результати обміну сторонами інформацією в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 307 Митного кодексу України, а також встановити інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, надати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог матеріального та процесуального закону.
За наслідками повторного нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, адміністративний позов ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" задовольнив частково: визнав протиправними дії (рішення) Одеської митниці ДФС щодо складання вимог про сплату коштів за гарантійними документами від 06 листопада 2014 року № 11, №12 №13; визнав протиправними та скасував вимоги про сплату коштів за гарантійними документами від 06 листопада 2014 року № 11, №12 № 13.
Судові рішення мотивовані тим, що обставини, встановлені актами про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №№11, 12, 13, не підтверджені, а тому направлення відповідачем ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" вимог про сплату коштів за гарантійними документами відбулося за відсутності підстав, передбачених Митним кодексом України. При цьому, як зʼясували суди, відповідачем порушено порядок встановлення обставин гарантійного випадку. Крім того, проаналізувавши положення митного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт доставки товару в пункт призначення та наявність відміток про доставку товарів у програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи є підтвердженням виконання позивачем своїх зобовʼязань.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Одеська митниця ДФС звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги того, що підставою для прийняття Митницею оскаржуваних вимог про сплату коштів за гарантійними документами було виявлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами (митного режиму транзиту), а не недоставлення товарів у митницю призначення у встановлений строк. На думку Митниці, суди помилково застосували положення пункту 1 частини одинадцятої статті 311 Митного кодексу України, які не підлягали застосуванню. Також відповідач вказав, що ним дотримано вимоги митного законодавства України як під час проведення митного контролю, так і під час складання актів про настання гарантійного випадку та вимог про сплату коштів за гарантійними документами. При цьому порушення пʼятиденного строку, встановленого статтею 199 Митного кодексу України, відбулось внаслідок ненадання декларантом документів, що підтверджують наявність ООО "Златогор" в офіційному переліку підприємств, які зареєстровані та здійснюють свою діяльність на території Республіки Молдова, що судами не враховано.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити. ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" зазначило, що зобовʼязання щодо транзитного перевезення товарів, забезпечених гарантією, виконані, у звʼязку з чим Митниця не мала підстав для складання актів про настання гарантійного випадку та вимог про сплату коштів за гарантійними документами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 листопада 2014 року відповідачем складено акти про настання гарантійного випадку:
- № 11, яким встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг, який повинен бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне - Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без зміни його кількості, вартості і найменування, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн; сума податків і зборів (обовʼязкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн;
- № 12, яким встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг, який повинен бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне - Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без зміни його кількості, вартості і найменування, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн; сума податків і зборів (обовʼязкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн;
- № 13, яким встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг, який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне - Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без зміни його кількості, вартості і найменування, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн; сума податків і зборів (обовʼязкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.
Факт втрати товару посадовими особами митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів за участю співробітника Управління Служби безпеки України в Одеській області Кочурко О.І., посадової особи Відділу прикордонної служби ВПС "Кучурган" та перевізників товарів виявлений 15 жовтня 2014 року під час проведення митного огляду транспортних засобів, якими ці товари перевозилися.
На підставі актів про настання гарантійного випадку відповідачем сформовані вимоги від 06 листопада 2014 року про сплату коштів за гарантійними документами:
- № 11, відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року № 0280-10474-01-270914 код 2049604919, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обовʼязкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 11, становить 8 348 026,30 грн (зокрема, мито - 649 822,46 грн, акцизний податок - 6 283 200,00 грн, екологічний податок - 0,00 грн, податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн);
- № 12, відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року № 0280-10473-01-270914 код 2049604919, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обовʼязкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 12, становить 8 348 026,30 грн (зокрема, мито - 649 822,46 грн, акцизний податок - 6 283 200,00 грн, екологічний податок - 0,00 грн, податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн);
- № 13, відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року № 0280-10489-01-270914 код 0088185878, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обовʼязкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 13, становить 8 348 026,30 грн (зокрема, мито - 649 822,46 грн, акцизний податок - 6 283 200,00 грн, екологічний податок - 0,00 грн, податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн).
Обґрунтовуючи свої дії щодо направлення ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" вимог про сплату коштів за гарантійними документами, відповідач посилався на пункт 2 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України у звʼязку із встановленням факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, що полягає у втраті товару - тютюну, який переміщувався транзитом.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
За змістом статті 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення (частина перша).
Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу (частина пʼята).
Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту (частина шоста).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 306 Митного кодексу України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії.
Частиною першою статті 307 Митного кодексу України визначено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобовʼязань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.
За положеннями частини другої статті 307 та частини третьої статті 314 Митного кодексу України взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обовʼязок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобовʼязань перед органами доходів і зборів.
Відповідно до частини другої статті 311 Митного кодексу України фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобовʼязанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобовʼязань із сплати митних платежів.