ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №809/301/16
адміністративне провадження №К/9901/42865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" Ларченко Ірини Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Гундяка В.Д. від 11 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гуляка В.В., Гудими Л.Я., Коваля Р.Й. від 06 вересня 2017 року
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" Ларченко І.М. (далі також - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Авант-Банк", відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визнання нікчемним договору банківського рахунку, укладеного 29 січня 2016 року за №РКО-Ф/16/НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (далі також - "Авант-Банк");
- зобов`язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО) додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити відшкодування за рахунок ФГВФО, згідно з договором банківського рахунку від 29 січня 2016 року за №РКО-Ф/16/НОМЕР_1.
В обґрунтування вимог зазначив, що є вкладником ПАТ "Авант-Банк". 29 січня 2016 року між позивачем та ПАТ "Авант-Банк" укладено договір банківського рахунку №РКО-Ф/16/ НОМЕР_1 у доларах США. Кошти на рахунок перераховано ОСОБА_2 Визнаючи операцію нікчемною відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідачем не зазначено осіб, які одержали незаконні преференції внаслідок її проведення. Окрім того даний договір банківського рахунку не збільшив суму, яка підлягає до відшкодування ФГВФО.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти на рахунок, відкритий на ім`я позивача, надійшли внаслідок дроблення вкладу іншого клієнта, а саме ОСОБА_2, який є вкладником ПАТ "Авант-Банк" згідно з договором від 31 березня 2014 року. Тобто всупереч приписам постанови правління НБУ від 16 вересня 2013 року №365 "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України" кошти на рахунок позивача ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року надійшли від третьої особи, а тому ОСОБА_1 не є вкладником банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
В подальшому справу передано на розгляд Верховному Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Авант-Банк" укладено договір банківського рахунку фізичної особи №РКО-Ф/16/НОМЕР_1 у доларах США.
На вказаний банківський рахунок здійснено ОСОБА_2 перерахування грошових коштів на користь бенефіціара ОСОБА_1 загальним розміром 5 759,00 доларів США, що підтверджується копією виписки з рахунку № НОМЕР_1 від 29 січня 2016 року.
Постановою Правління Національного банку України № 878/БТ від 10 грудня 2015 року ПАТ "Авант-Банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
29 січня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №44 про віднесення ПАТ "Авант-Банк" до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №96 від 29 січня 2016 року про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Авант-Банк" та призначення Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Авант-Банк".
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №262 та Наказом ФГВФО № 14 від 26 лютого 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПAT "Авант-Банк" із 26 лютого 2016 року по 25 лютого 2018 року.
Постановою Правління НБУ №109 від 25 лютого 2016 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПAT "Авант-Банк".
Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПAT "Авант-Банк" здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 5 статті 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивачем отримано від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Авант-Банк" повідомлення №923 від 25 лютого 2016 року, відповідно до якого операція по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_1, яка проведена 29 січня 2016 року на суму 5 759,00 доларів США, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемною.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що відповідачем у повідомленні №923 від 25 лютого 2016 року не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, які передбачені у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, що договір банківського рахунку №РКО-Ф/16/НОМЕР_1 від 29 січня 2016 року має ознаки нікчемного правочину. Посилання відповідача на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу нікчемності правочину є безпідставним.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, якими відмовлено у задоволені позову не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 29 січня 2016 року № 44 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" до категорії неплатоспроможних" на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритому відповідно до договору банківського рахунку №РКО-Ф/16/НОМЕР_1 від 29 січня 2016 року, знаходилась сума 5 759,00 доларів США.
На поточний рахунок позивача кошти були перераховані від іншої фізичної особи з її поточного рахунку.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами 3, 5 цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною 3 цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у повідомленні про нікчемність правочину № 923 від 25 лютого 2016 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Авант-Банк" як на підставу нікчемності правочинів (операцій) по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_1 від 29 січня 2016 року у сумі 5 759,00 доларів США посилається на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до наведеної правової норми правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Авант-Банк", та транзакцій, здійснених за цим договором, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.