ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/1475/17
адміністративне провадження №К/9901/39415/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дій "Укрспецсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі №826/1475/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дій "Укрспецсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Торговий дій "Укрспецсервіс" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Торговий дій "Укрспецсервіс" звернулось із касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Торговий дій "Укрспецсервіс" зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли помилкового висновку про відсутність реальності господарських операцій з контрагентом позивача. На думку позивача, судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно досліджено докази, а також судом невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. На переконання позивача, судами безпідставно вказано, що надані первинні документи не свідчать про реальність здійснення господарських операцій. Як зазначає позивач, відсутність заявок, сертифікатів якості товару не має вирішального значення для встановлення реальності виконання операцій з поставки товару, оскільки такі документи не є первинними. Позивач не погоджується з посиланнями суду на вирок щодо директора контрагента, оскільки вважає, що вирок не містить відомостей про нереальність господарських операцій та відомостей про господарсько-правові відносини між позивачем і контрагентом, а тому вказане судове рішення не може бути належним доказом у даній справі.
Податковим органом заперечення на касаційну скаргу не подавалося, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Торговий дій "Укрспецсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №826/1475/17.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 попередній розгляд справи призначено на 22.10.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Укрспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ "Брон плюс" за період з 01.07.2013 по 30.06.2016.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Торговий дім "Укрспецсервіс":
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 96239,00грн.;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 11814,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 95119,00грн.
За наслідками перевірки ГУ ДФС у місті Києві складено акт від 07.10.2016 №417/26-15-14-02-04/37063548 та прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 25.10.2016 №0006111402, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 118899,00грн., у тому числі: 95119,00грн. - основний платіж, 23780,00грн. штрафні (фінансові) санкції;
від 25.10.2016 №0006121402, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 108700,00грн., у тому числі: 96239,00грн. - основний платіж, 12461,00грн. штрафні (фінансові) санкції.
Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства контролюючим органом зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ "Торговий дім "Укрспецсервіс" та контрагентом-ТОВ "Брон плюс".
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.