ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №591/1519/15-а
адміністративне провадження №К/9901/20357/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект" до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", Державна екологічна інспекція у Сумській області, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе", Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Державне підприємство "Сумська біологічна фабрика", Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", Український НДІ "УкркомунНДІпрогрес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр моторс" про визнання незаконними та скасування наказів за касаційною скаргою Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Клименко А.Я. від 21 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Жигилія С.П., Спаскіна О.А., Перцової Т.С. від 18 червня 2019 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Укрхімпроект" (далі - ПАТ "Укрхімпроект", позивач) звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - КП "Міськводоканал", відповідач), Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - виконком Сумської міськради, відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", Державна екологічна інспекція у Сумській області, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе", Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Державне підприємство "Сумська біологічна фабрика", Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", Український НДІ "УкркомунНДІпрогрес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєр моторс" (далі - треті особи), в якому просило:
- визнати незаконними та скасувати накази Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради № 36 від 22 лютого 2012 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2012 рік", № 35 від 01 лютого 2013 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2013 рік", № 45 від 18 лютого 2014 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік".
В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Укрхімпроект" зазначено, що КП "Міськводоканал" Сумської міської ради при прийнятті оскаржуваних наказів було допущено порушення пункту 2.3 Інструкції № 37 в частині самостійного встановлення виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень, тобто при прийнятті оскаржуваних наказів було порушено порядок їх прийняття, а тому вони підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази прийнято відповідачем з порушенням вимог пункту 2.3 Інструкції № 37, пункту 9 Порядку № 869 при встановленні нормативу плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів, що є підставою для їх скасування.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу КП "Міськводоканал" Сумської міської ради задоволено частково, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2018 року змінено шляхом виключення з абзацу 2 резолютивної частини рішення слів: "з моменту прийняття". В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2018 року залишено без змін.
Частково задовольняючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновку суду першої інстанції щодо визнання незаконними з моменту прийняття та скасування наказів Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, оскільки такі рішення втрачають чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, як зазначено у частині другій статті 265 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2018 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, КП "Міськводоканал" Сумської міськради звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 17 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/1519/15-а, витребувано адміністративну справу та рекомендовано сторонам надати відзив на касаційну скаргу КП "Міськводоканал".
Разом із касаційною скаргою скаржником подано клопотання про забезпечення участі представника відповідача у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 25 квітня 2012 року № 1431-МР, та надає послуги споживачам, у тому числі, підприємствам, що є третіми особами у справі на стороні позивача: ПАТ "Сумське НВО", ДП "Сумська біологічна фабрика", ТОВ "Горобина", ПАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", ТОВ "Спільне підприємство "Емпаєр моторс", ПАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", на підставі договорів.
Відповідно до пункту 2 рішення від 10 грудня 2007 року № 596 Виконавчого комітету Сумської міської ради "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" Комунальному підприємству "Водоканал" Сумської міської ради надано повноваження застосовувати до абонентів (підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності), які порушують норми забруднюючих речовин скиду стічних вод до міських каналізаційних мереж, санкції згідно з "Правилами прийняття стічних вод в системи каналізації м. Суми".
Відповідно до пункту 7.2 Правил приймання стічних вод у системи каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконкому Сумської міськради від 10 грудня 2007 року № 596 (з наступними змінами і доповненнями, далі - Правила) встановлено, що норматив плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації міста Суми встановлюється КП "Міськводоканал" на строк один рік на основі фактичних затрат виробництва за звітний рік.
З метою реалізації даного повноваження відповідно до вимог Інструкції "Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Інструкція № 37), пункту 7.2 Правил, пункту 5.4 Статуту, Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради були видані накази: від 22 лютого 2012 року № 36 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2012 рік", від 01 лютого 2013 року № 35 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2013 рік", від 18 лютого 2014 року № 45 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік", якими встановлено на кожен рік нормативи плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми.
Норматив, встановлений оскаржуваними наказами, використовується при розрахунку Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради сум санкцій при встановленні перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах позивача.
Протягом 2012-2014 років Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради відносно позивача ПАТ "Укрхімпроект" неодноразово складались акти відбору проб стічних вод, виставлялись рахунки на сплату додаткової оплати за скид забруднюючих речовин в міську каналізацію, направлялись претензії та позови про стягнення заборгованості до Господарського суду Сумської області.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що пунктом 1.3 Інструкції № 37 передбачени1 обов`язок абонентів повністю покривати всі витрати Водоканалу, пов`язані з транспортуванням та очищенням стічних вод. Крім того, зазначає, що пунктом 2.3. Інструкції № 37 встановлено, що норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системі каналізації населених пунктів установлюється в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах, установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Скаржник вважає, що оскільки місцевими Правилами Сумська міська рада делегувала КП "Міськводоканал" свої повноваження щодо встановлення нормативу плати за скид понаднормативних забруднень строком на один рік, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про порушення відповідачем пункту 2.3 Інструкції № 37 є необґрунтованими.
Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідач на виконання вимог пункту 9 Порядку № 869 звертався із відповідними заявами у 2011, 2012 та 2013 роках до Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕКП), яка постановою від 18 грудня 2014 року № 827 затвердила відповідні тарифи.
Від АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" надійшов відзив на касаційну скаргу КП "Міськводоканал", у якому зазначається, що рішення судів першої, у відповідній частині, та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.