ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №803/530/16
адміністративне провадження №К/9901/37664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року (головуючий суддя - Димарчук Т.М.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Каралюс В.С., судді - Затолочний В.С., Матковська З.М.)
у справі №876/9293/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волоненерджі"
до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волоненерджі" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Волоненерджі") звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що за результатами камеральної перевірки не можливо дослідити ціль придбаних нафтопродуктів, встановити чи придбані вони для комерційного чи не комерційного використання, а тому висновки контролюючого органу про неправомірність відображення Товариством кількісних показників в додатку 6 до Декларації акцизного податку ґрунтуються на припущеннях та є протиправними. Також Товариство зазначило, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє Товариство права здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або використання його в господарській діяльності, оскільки чинне законодавство не позбавляє суб`єкта господарювання права на здійснення оптової продажі нафтопродуктів через мережу АЗС.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 29.12.2015 №001119310;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленерджі" судові витрати у розмірі 1 378 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу, зроблені під час камеральної перевірки ТОВ "Воленерджі" про заниження останнім акцизного податку за жовтень 2015 року є передчасними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки документальна перевірка позивача не спростовує доводи останнього про те, що ТОВ ВТФ "Авіас" сплачує акцизний податок з реалізації кінцевому споживачу придбаних у ТзОВ "Воленерджі" паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 року №001119310.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу і такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213 ПК України.
06 червня 2017 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 травня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за жовтень 2015 року ТОВ "Воленерджі".
За результатами перевірки складено акт від 17 грудня 2015 року №277/21/39465036 (далі- Акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.213, ст.214, п.п.215.3.4, п.215.3 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства Фінансів України від 23.01.2015 року №14 "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку" ТзОВ "Воленерджі", що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2015 року, в сумі 9 306 грн (а.с.7-8).
На підставі Акту перевірки Ковельською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2015 №001119310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів всього на суму 13 959 грн, з яких за основним платежем на 9 306 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 653 грн (а.с.6).
Контролюючий орган зазначив, що Товариством занижено податкове зобов`язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Згідно з п. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 212 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 статті 213 ПК України об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України).
Згідно з п.п. 215.3.10 п. 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.