ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/8549/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 (суддя Воронько В.Д.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 (головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Антонік С.Г.)
за позовом Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
до: 1. Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Відділ освіти Новомосковської районної державної адміністрації,
про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку,
За участю представників сторін:
від прокуратури: не з`явився;
від позивача: не з`явився;
від відповідача-1: Сірооченко А.В. - адвокат,
від відповідача-2: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У вересні 2017 року прокурор Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з позовною заявою до Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" (надалі - ТОВ "Орільський об`єднаний елеватор") про:
- визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04.10.2017, укладеного між ТОВ "Орільський об`єднаний елеватор" та Мар`янівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, та додаткових угод до вказаного договору від 10.04.2017 та від 22.12.2015;
- зобов`язання ТОВ "Орільський об`єднаний елеватор" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 60 га, кадастровий номер 1223855100:01:001:7165, яку воно займає на підставі договору від 04.10.2011.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 31, 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статтям 1130, 1131 Цивільного кодексу України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки надана відповідачу-1 в постійне користування для учбово - дослідного господарства земельна ділянка державної форми власності передана відповідачу-2 для ведення сільгоспвиробництва з метою отримання прибутку; умови спірного договору свідчать, що сторони фактично уклали договір оренди землі, що суперечить чинному законодавству та цілям, для яких надана земельна ділянка відповідачу-1.
3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1, посилаючись на невідповідність позовної заяви вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 ГПК України, та відсутність у позовній заяві підстав і обґрунтування законодавчої необхідності звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Крім того, 1-й відповідач у відзиві висловив незгоду з усіма обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку з чим просить суд позовну заяву Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без розгляду.
4. Заперечення 2-го відповідача проти позову обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка із володіння школи не вибувала та не передавалась у самостійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор", що, на думку 2-го відповідача, свідчить про безпідставність доводів прокуратури щодо невідповідності договору №1 про спільну діяльність від 04.10.2011 приписам ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України. Також 2-й відповідач у відзиві зазначив, що копія оскаржуваного договору, яка міститься в матеріалах справи, є неналежним доказом, оскільки сторонами у справі не надавались прокуратурі оригінал чи належним чином засвідчена копія оскаржуваного договору, та повідомив про неможливість виконання вимог ухвали суду від 27.08.2018 щодо надання оригіналів договору про спільну діяльність від 04.10.2011 та додаткових угод від 10.04.2014 і від 22.12.2015 до договору цього договору з огляду на їх відсутність.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2018, у справі №904/8549/17 позов задоволено.
6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 судові акти попередніх інстанцій скасовано та справу №904/8549/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
7. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019, позов задоволено.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
8. 20.03.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Мар`янівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 904/8549/17.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2019 у справі №904/8549/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №904/8549/17; призначено до розгляду касаційну скаргу Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 на 13.06.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2019 провадження у справі № 904/8549/17 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
12. Ухвалою Касаційного господарського суду від 04.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №904/8549/17, призначено її до розгляду на 23.10.2019.
13. В судове засідання з`явився представник відповідача-1, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Представники решти учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
14. У касаційній скарзі Мар`янівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.
15. Ці вимоги мотивовано порушенням судами приписів ст. 74, абз.2 ч.6 ст. 91, ст.ст. 234, 236 ГПК України, оскільки оскаржувані рішення ухвалені на підставі недопустимих доказів, не взято до уваги те, що прокурором не дотримано положення ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та не враховано, що земельна ділянка не вибувала з користування відповідача-1, що підтверджується відсутністю актів приймання-передачі та іншими поданими сторонами документами в підтвердження використання спірної земельної ділянки в навчальних цілях.
16. Судом від прокуратури та позивача отримано відзиви на касаційну скаргу, у яких останні просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
17. У справі встановлено, що 04.10.2011 між Мар`янівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (1-й відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" (2-й відповідач) був укладений договір про спільну діяльність №31-1 (далі - договір) строком дії до 31.12.2015, який додатковою угодою №2 від 22.12.2015 був продовжений до 31.12.2023. Також до договору була укладена додаткова угода №1 від 10.04.2014, якою внесені зміни в частині реквізитів оплати.
За умовами договору сторони зобов`язались спільно діяти в галузі сільськогосподарського виробництва з метою розвитку обох підприємств та отримання прибутку. Для цього школа (1-й відповідач) зобов`язалась надати в обробіток земельну ділянку загальною площею 60 га, з яких 50 га пашні та 10 га саду (багаторічних насаджень), якою школа користується відповідно до акта на право постійного користування, а елеватор (2-й відповідач) - проводити комплексні роботи по обробітку землі власними засобами (розділ 1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору школа (1-й відповідач) зобов`язана не втручатись у господарську діяльність та виконання умов цього договору.
Відповідно до п.2.4 договору елеватор (2-й відповідач) зобов`язався використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та її цільового призначення; додержуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за виконаний комплекс робіт 2-й відповідач здійснює 1-му відповідачу плату в грошовій формі, залишаючи в своєму розпорядження весь вирощений об`єм сільськогосподарської продукції. Розмір оплати визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншим від розміру орендної плати, встановленого чинним законодавством з урахуванням індексів інфляції на день розрахунків та змінами в законодавстві, згідно нормативно-грошової оцінки землі. Повний розрахунок по договору здійснюється до 31 грудня поточного року (п. 3.2 договору).
18. Зі змісту п. п. 1.3, 1.6 Статуту відповідача-1, суди встановили, що Мар`янівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області є юридичною особою, що належить до комунальної власності районної ради.
Відповідно до п. 1.2, п. 4.1 Статуту відповідача-1 засновником навчального закладу є Новомосковська районна рада; управління навчальним закладом здійснюється відділом освіти Новомосковської районної державної адміністрації.
19. Встановлено і те, що Мар`янівській середній школі (правонаступником якої є відповідач-1) на підставі державного акта на право користування землею серії Б №097060, виданого виконавчим комітетом Новомосковської районної (міської) Ради депутатів трудящих, належить право безстрокового та безоплатного користування земельною ділянкою площею 60 га в межах згідно з планом користування для навчально-дослідного господарства.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оспорюваний правочин не спрямований на настання обумовлених ним наслідків та укладений всупереч приписам статей 92, 95, 96, 124 Земельного кодексу України.
Зокрема суди визнали, що оскільки у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності, наділений правом постійного користування земельною ділянкою відповідач-1 фактично передав земельну ділянку відповідачу-2, не маючи права розпоряджатися нею.
Разом з цим, з тексту оспорюваного договору вбачається, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, окрім здійснення відповідачем-2 господарської діяльності з сільськогосподарського товаровиробництва на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача-1. Можливість спільних дій відповідачів з метою, визначеною предметом цього договору, виключається у зв`язку з тим, що Мар`янівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є неприбутковою установою, що унеможливлює досягнення сторонами договору розвитку їх підприємств та отримання прибутку. За умовами спірного договору лише відповідач-2 отримує вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції, натомість набуття відповідачем-1 будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію не передбачено, узгоджено лише отримання від відповідача-2 фіксованої грошової суми.
Надані відповідачем-1 на підтвердження факту спільного використання земельної ділянки з відповідачем-2 докази, а саме: графіки проведення навчально-виробничої практики на 2012-2013, 2014-2015, 2016-2017 навчальні роки; графіки проведення навчальних екскурсій на 2013-2014 навчальні роки, витяги з класних журналів, переліки наказів з загальної (основної) діяльності закладу за 2011-2017 роки, накази про проведення навчальної практики для учнів на кожен навчальний рік не відображають інформації щодо спільного використання земельної ділянки відповідачами, а стосуються лише навчального плану школи.
Тож, уклавши спірний договір, відповідач-1 надав передбачені ст.92 Земельного кодексу України права володіння та користування земельною ділянкою відповідачу-2, яким за умовами цього договору має здійснюватись обробіток землі та збір врожаю. А відповідач-1, у свою чергу, як свідчить п. 3.1 даного договору, отримує від відповідача-2 грошовий платіж в розмірі, який не може бути меншим від розміру орендної плати, встановленого чинним законодавством з урахуванням індексів інфляції на день розрахунків та змінами в законодавстві, згідно нормативно-грошової оцінки землі.
Таким чином, з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач-1 фактично передав відповідачу-2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у його постійному користуванні, а тому положення даного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки. Укладення спірного договору призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, що виявилося у вибутті з користування земельної ділянки без згоди власника та з порушенням встановленої законом процедури.
З огляду на умови спірного договору, земельна ділянка фактично використовується відповідачем-2 для ведення сільгоспвиробництва з метою отримання прибутку, в той час як ця земельна ділянка надана відповідачу-1 для навчально-дослідного господарства.
Таким чином, умовами спірного договору порушено цільове призначення земельної ділянки, що суперечить положенням ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, за змістом якої землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
При цьому, відсутність підписаного між сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки не спростовує того, що оспорюваний договір за змістом фактичних відносин може вважатися договором оренди земельної ділянки, а неналежне оформлення в даному випадку відносин оренди й є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, суди визнали, що позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом визнання недійсним договору №31-1 про спільну діяльність від 04.10.2011, укладеного між відповідачами, та зобов`язання останнього звільнити займану ним на підставі цього договору земельну ділянку.
VІІ. Позиція Верховного Суду
21. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
22. Колегія суддів зазначає, що дана справа переглядається в касаційному порядку вдруге, позаяк постановою Касаційного господарського суду від 11.07.2018 прийняті у даній справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції у зв`язку саме з тим, що висновки судів про задоволення позовних вимог ґрунтувались на копіях документів, котрі не були належним чином завірені прокурором, тобто з дотриманням норм чинного законодавства, при зверненні з даним позовом.
23. Скаржник у касаційній скарзі посилається на положення ч.9 ст.80 названого Кодексу, яка унормовує, що:
"9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними."
Та на частини 2, 5 статті 91 цього ж Кодексу:
2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу."
Зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України:
"6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги."
24. За наслідками нового розгляду даного спору суди встановили, що 24.09.2018 на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2018 від Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області за супровідним листом від 21.09.2018 №01-87-2435вих18 до місцевого господарського суду надійшли засвідчені відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України "ДСТУ 4163-2003", затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003, копії державного акта на право постійного користування земельною ділянкою №097060, договору про спільну діяльність від 04.10.2011, додаткової угоди від 10.04.2014 до договору про спільну діяльність від 04.10.2011, додаткової угоди від 22.12.2015 до договору про спільну діяльність від 04.10.2011, які ідентичні поданим до суду разом із позовною заявою незасвідченим копіям вказаних документів.
25. Прокуратурою Дніпропетровської області зазначено, що надані прокурором до суду копії спірного договору та додаткових угод до нього отримані Новомосковською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області під час вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель закладів освіти та інтернатних установ на виконання завдання прокуратури Дніпропетровської області №08-374вих-16/214ОКВ від 12.08.2016, інформаційного листа Генеральної прокуратури України №05/1-803вих-479окв-16 від 25.11.2016 щодо захисту в суді інтересів держави, порушених під час надання у власність та користування земель сільськогосподарського призначення. Прокуратурою Дніпропетровської області зазначено, що перед зверненням до суду прокурором опрацьовувалась отримана з різних джерел інформація з вищевказаних питань, в тому числі з органів управління освітою.