ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №805/15952/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
секретаря судового засідання - Савченко А.А.,
представника позивача - Усенка В.Ж.,
представник відповідача - Корнейчука О.Л.,
У С Т А Н О В И В:
ПАТ "Концерн Стирол" у листопаді 2013 року подало до суду позов, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 № 0000324020/4909/10/40-20 про зменшення за грудень 2012 року від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 105 489,00 грн та від 09.09.2013 № 0000314020/4907/10/40-20 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 43 046 205,00 грн, зокрема в сумі 34 436 964,00 грн за основним платежем та в сумі 8 609 241,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що під час митного оформлення ввезеного на митну територію природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 не справлялось жодних податків і зборів з митної вартості, а тому відсутні підстави для визначення бази оподаткування відповідно до абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. База оподаткування визначається відповідно до абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, визначеної за регульованою ціною.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 23.12.2013 позов задовольнив повністю. Скасував податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 № 0000324020/4909/10/40-20 про зменшення ПАТ "Концерн Стирол" від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 105 489,00 грн та від 09.09.2013 № 0000314020/4907/10/40-20 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 43 046 205,00 грн, зокрема в сумі 34 436 964,00 грн за основним платежем та в сумі 8 609 241,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 2 752,80 грн.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.02.2014 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2013 залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правила абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України регулюють визначення бази оподаткування товарів, які імпортуються на територію України, тобто така вартість є необхідною виключно для сплати податку на додану вартість при перетині митного кордону, але є необов`язковою для визначення ціни продажу цього товару на території України. Окрім того, якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається на підставі абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за регульованими цінами (тарифами).
СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: абзацу 3 пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, статей 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що позивач неправомірно визначив базу оподаткування податком на додану вартість виходячи з договірної вартості реалізації природного газу, вказаної у пункті 5.2 договору від 14.12.2012 року № ЛГаз-01/2012, яка є нижчою за митну вартість, зазначену у вантажно-митних деклараціях за період з 01.02.2012 по 30.04.2012, що є порушенням вимог абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.
ПАТ "Концерн Стирол" у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Наголошує на тому, що ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року була регульованою, граничний рівень ціни на природний газ установлений органом, що здійснює державне регулювання діяльності суб`єктів господарювання, що зокрема, проводять діяльність на ринках природного газу, - Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики, і така ціна обов`язково мала бути врахована позивачем. Ціна природного газу, за якою позивач поставив ТОВ "Лідергаз" природний газ, не перевищувала такого граничного розміру. Позивач правомірно визначив базу оподаткування операцій з постачання природного газу ТОВ "Лідергаз" на підставі спеціальної норми, що врегульовує спірні відносини, - абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. У поясненнях позивач указує на те, що твердження відповідача, що ціни, за якими позивач реалізував природний газ ТОВ "Лідергаз" не підлягають державному регулювання, суперечить нормам законодавства: статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI (у редакції, чинній на спірний період), пунктам 20, 24, 3 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI. Законодавство не пов`язує встановлення граничного рівня цін на природний газ з наявністю чи відсутністю у суб`єкта господарювання ліцензії на постачання природного газу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.03.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.09.2019 призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на 24.09.2019, о 10.00. Суд 24.09.2019 відклав розгляд справи на 01.10.2019, 14.00 год. У судовому засіданні 01.10.2019 о 15.08 суд оголосив перерву до 22.10.2019, 10.00 год.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2013 № 0000324020/4909/10/40-20 від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 105 489,00 грн за грудень 2012 року та для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2013 № 0000314020/4907/10/40-20 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 43 046 205,00 грн, зокрема в сумі 34 436 964,00 грн за основним платежем та в сумі 8 609 241,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за господарськими операціями з продажу природного газу покупцям - ТОВ "Лідергаз" та ДК "Укртрансгаз" за період з 01.11.2012 по 30.04.2013, про порушення вимог абзацу 3 пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Контролюючий орган вважає, що позивач занизив базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товару (природного газу) ТОВ "Лідергаз", імпортованого на митну територію України (придбаного позивачем у компанії "Ostchem Holding Limited"), внаслідок реалізації природного газу за ціною нижче митної вартості. Позивач мав застосувати абзац 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та визначити базу оподаткування операцій з постачання природного газу ТОВ "Лідергаз" виходячи з його договірної (контрактної) вартості, але не нижче його митної вартості. Натомість позивач визначив базу оподаткування виходячи з договірної вартості реалізації природного газу, вказаної у пункті 5.2 договору від 14.12.2012 року № ЛГаз-01/2012, яка є нижчою за митну вартість, зазначену у вантажно-митних деклараціях за період з 01.02.2012 по 30.04.2012. При цьому реальне вчинення господарських операцій з придбання позивачем природного газу у компанії "Ostchem Holding Limited" та його постачання на митній території України покупцю - ТОВ "Лідергаз" контролюючий орган не заперечує.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить із такого.
Операції з імпортної поставки природного газу звільнені від оподаткування податком на додану вартість при розмитненні на підставі пункту 197.14 ст.197 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК).
Згідно з абзацом 3 пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
Водночас відповідно до абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 ПК у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 5007-VI) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Згідно із статтею 13 Закону № 5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.