ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/17671/16
касаційне провадження №К/9901/32793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2017 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/17671/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №7061-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 26.09.2016 та податкової вимоги від 26.09.2016№2122-17.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 28.02.2017 адміністративний позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2017 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 86, частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 7061-17, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві зазначала, що ОСОБА_1 є власницею легкового автомобіля марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, з об`ємом двигуна 4999 куб. см., 2011 року випуску, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2015 році.
У зв`язку з несплатою позивачем податкового зобов`язання, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві 26.09.2016 прийнято податкову вимогу № 2122-17 про сплату боргу в сумі 25000 грн., а також рішення № 517 про опис майна у податкову заставу.
Вимоги касаційної скарги зводяться до непогодження з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині вирішення справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 7061-17.
Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №7061-17, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві при визначенні податкового обов`язку позивача в спірних правовідносинах не врахувала, що Київською міською радою прийнято рішення №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629", яким встановлений в м.Києві новий податок на майно - транспортний податок лише 28.01.2015, а тому застосування положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
З аналізу зазначеного пункту вбачається, що абзацом першим урегульовано питання щодо прийняття та оприлюднення рішення щодо встановлення у 2015 році транспортного податку, проте про застосування цього податку вже у 2015 році не йдеться.
Положення абзацу другого 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII стосуються порядку прийняття регуляторних актів та не звільняють місцеві ради від обов`язку оприлюднювати акт, що встановлює місцевий податок, у встановленому законодавством порядку.