ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №806/5224/15
касаційне провадження №К/9901/26608/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 (суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 (головуючий суддя - Євпак В.В., судді: Катустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі №806/5224/15 за позовом Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2015 № 0002322200.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 28.01.2016 позовні вимоги задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2016 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 залишив без змін.
Новоград-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту "б" пункту 187.1 статті 187, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 71, статтей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що судовими інстанціями неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новоград-Волинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 01.04.2015, за результатами якої складено акт від 30.10.2015 № 239/6-15-22-01-018/20420879.
За результатами перевірки Новоград-Волинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2015 № 0002322200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 433566 грн., в тому числі: 289044 грн. основного платежу та 144522 грн. штрафних санкцій.
Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, абзацу "б" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що полягали у безпідставному застосуванні нульової ставки з податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання лісоматеріалів.
Позбавлення права позивача на застосування зниженої ставки податку " 0" відсотків податковий орган пов`язує з непідтвердженям факту вивезення за межі митної території України деревини. Так, відповідач наголошує на тому, що Компанія "Zortex Business LLP" (Лондон, Великобританія), яка була зареєстрована 06.12.2011 як партнерство з обмеженою відповідальністю, була ліквідована та вилучена з Реєстру Реєстраційної палати компаній 15.07.2014, а тому вантажні митні декларації позивача, складені після 15.07.2014, у яких у якості одержувача товару зазначено Компанію "Zortex Business LLP", не є належним та достовірним доказом факту експорту товару. При цьому, у залізничних накладних одержувачами товару значаться такі підприємства: ДП "ІМТП", ТОВ "БЛС Груп", ІФ "АМПУ", а тому перехід права власності на лісопродукцію за експортними контрактами мав місце на території України вищевказаним фірмам-резидентам України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач мав право оподатковувати операції з вивезення товару за межі митної території України за нульовою ставкою, оскільки факт такого вивезення підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями, які містяться у матеріалах справи.
Відповідно до абзацу "г" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вининкення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.
Відповідно до абзацу "а" підпункту 195.1.1. пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вининкення спірних правовідносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.
Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Відповідно до абзацу "б" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вининкення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з експорту товарів вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, за правилами пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 03.08.2014) тимчасово до 01.01.2015 від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
У підпункті 21 пункту 1 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VII, який набрав чинності з 03.08.2014, регламентовано внести зміни у Податковому кодексі України, зокрема у розділі XX "Перехідні положення" в абзаці першому пункту 23 слова та цифри "та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)" виключити.
Таким чином, у період до 03.08.2014 від оподаткування податком на додану вартість звільнялися операції з вивезення в митному режимі експорту деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а у період після 03.08.2014 такі операції оподатковувалися податком на додану вартість за нульовою ставкою.
У ситуації, що розглядається, позивач протягом періоду з січня 2014 року по березень 2015 року здійснював операції з вивезення деревини (пиловник сосновий - товарна позиція 4403) за межі митної території України та оподатковував такі операції за нульовою ставкою в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Як зазначено вище, згідно з позицією податкового органу, оподаткування операцій з вивезення позивачем деревини за межі митної території України після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VII повинно здійснюватися за загальною ставкою оподаткування у розмірі 20 %, оскільки фактично перехід права власності на спірний товар мав місце на території України підприємствам-резидентам.
Частиною першою статті 82 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент вининкення спірних правовідносин) передбачено, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов`язань щодо їх зворотного ввезення.
Згідно з частиною шостою статті 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент вининкення спірних правовідносин) митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно з частиною восьмою статті 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент вининкення спірних правовідносин) з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.