ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №573/1539/17
адміністративне провадження №К/9901/33484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 08.08.2017р. (суддя - Кліщ О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. (судді - Яковенко М.М., Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Білопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати Білопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком з 01.05.2017р. у розмірі, не нижчому від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що розмір її пенсії є меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом, що не відповідає положенням статті 46 Конституції України.
Постановою Білопільського районного суду сумської області від 08.09.2017р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р., позов задоволено.
Зобов`язано Білопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 травня 2017 року у розмірі, не нижчому від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що Пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. В свою чергу суди не в повній мірі проаналізувавши імперативні, щодо спірного питання, норми матеріального права дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог.
Крім того відповідач посилався на те, що під час вирішення питання розподілу судових витрат, суди не врахували положення п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, та дійшли помилкового висновку щодо стягнення з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Білопільського об`єднаного пенсійного фонду України Сумської області на користь позивача судового збору.
Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просила у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 11.11.2013р. перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком, призначену у порядку, визначеному пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
29.06.2017р. позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, розмір якої на час звернення становив менше, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
Листом від 07.07.2017р. №7Б/1 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, з посиланням на те, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік", виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 1312 грн., проводиться перерахунок щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" для одержання пенсій за віком/за вислугу років при повному чи неповному стажі роботи за наявності однієї з трьох груп інвалідності. Враховуючи викладене зазначав, що розмір пенсії позивача обчислено відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи таку відмову у проведенні перерахунку неправомірною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки пенсію позивачу було призначено у відповідності до положень п.7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внаслідок дострокового виходу на пенсію, то відповідачем правомірно було зменшено обчислений з урахуванням ст. 28 цього Закону розмір пенсії позивачці на 15% (0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію).
При цьому суди дійшли висновку, що з комплексного аналізу статті 27 та пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" випливає, що 15% зменшення застосовується виключно до пенсії, яка обчислена за формулою, визначеною статтею 27 цього Закону. Оскільки доплата до прожиткового мінімуму та доплата за понаднормовий стаж не входять до цієї формули, не враховуються при обчисленні пенсії згідно зі статтею 27 цього Закону, 15% зменшення пенсії на них не поширюється.
Суди виходили з того, що з врахуванням доплати до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 625,09 грн. та зменшення за достроковий вихід на пенсію розмір пенсії позивача складає 1115,20 грн., тобто є меншим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що пенсія позивача з урахуванням 15% зменшення за достроковий вихід на пенсію не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, оскільки пенсія позивача є основним джерелом існування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
З висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, 57 років 6 місяців, які народилися з 01 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 55 років і пенсія їй була призначена у відповідності до положень пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, відповідно до якого до 1січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.
У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.