ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/1801/17
адміністративне провадження №К/9901/49500/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (судді Мазур А.С., Аблов Є.В., Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року (судді Кобаль М.І., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі № 826/1801/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України), Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Центр), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати дії Міноборони України неправомірними та стягнути вартість речового майна в сумі 5 670,23 грн як заборгованості грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна;
- стягнути з Міноборони України вартість придбаних ліків у сумі 6 217,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 вересня 2009 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я та з 24 вересня 2009 року виключено зі списків особового складу. На час звільнення та виключення зі списків особового складу в Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України перед позивачем існувала заборгованість за неотримане речове майно в сумі 5 670,23 грн. За наслідками численного листування в січні 2015 року Центр повідомив, що в ДКС України в Солом`янському районі міста Києва обліковується кредиторська заборгованість перед позивачем на загальну суму 5 670,23 грн. Проте, в подальшому, позивача повідомлено про відсутність у нього права на отримання грошової компенсації за речове майно у зв`язку з тим, що таке право мають особи, які були звільнені з березня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Мотиви, з яких суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків, ґрунтуються на тому, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено права отримання компенсації замість речового майна військовослужбовцям, звільненим з військової служби, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не може бути застосований, оскільки суперечить даному Закону. При цьому, суди послалися на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-79а15. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність доказів, які б свідчили про факт повернення позивачем речового майна.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. Скаржник наполягає на тому, що відсутність механізму виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не може слугувати підставою для відмови у її виплаті. Вважає, що суди повинні були, керуючись принципом законності, застосувати норми статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і задовольнити позовні вимоги.
Позивач вказує на формалізований підхід судів попередніх інстанцій до розгляду справи, оскільки ними не досліджено та не розглянуто документи, які підтверджують повернення ОСОБА_1 речового майна та наявність у відповідача заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 5 670,23 грн.
Скаржник вважає, що судові рішення у цій справі суперечать статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та позиції Європейського суду з прав людини (рішення "Проніна проти України") щодо обов`язку національних судів вказувати мотиви своїх рішень та детально відповідати на кожен аргумент сторони процесу.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів - Центру та Міноборони України просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням судової практики, всебічно та повно з`ясовано всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінено докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи. Судами змістовно проаналізовано норми законодавства, які діяли на момент звільнення позивача з військової служби. Відповідачі не вбачають у прийнятих судових рішеннях порушення норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 04 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М. відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1
27 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 27 травня 2019 року № 493/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 17 вересня 2009 року №795 полковника ОСОБА_1 - начальника відділу управління кар`єрою та комплектування військовослужбовцями Сухопутних військ - заступника начальника Кадрового центру Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу.
Наказом т.в.о. начальника Кадрового центру Збройних Сил України (по стройовій частині) від 24 вересня 2009 року № 171 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено до Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату для постановки на військовий облік.
24 вересня 2009 року заступником начальника управління - начальником відділу матеріального забезпечення АГУ ГШ ЗС України підписано довідку № 90 на отримання ОСОБА_1 належного до видачі речового майна вартістю 5 670,23 грн.
Позивач не заперечував, що отримав речове майно згідно накладної № 91 від 24 вересня 2009 року, однак стверджував, що 13 листопада 2012 року повернув речове майно на склад.
Листом від 27 січня 2015 року № 292/277 Центр повідомив ОСОБА_1, що у ДКС України в Солом`янському районі міста Києва обліковується кредиторська заборгованість перед позивачем на загальну суму 5 670,23 грн, з яких 850,53 грн - утримання ПДФО, 4 819,70 грн - виплата на руки. При надходженні коштів до ДКС України позивача буде повідомлено окремо для виплати зазначеної грошової компенсації.
У подальшому, листом від 26 жовтня 2016 року № 292/4185 Центр повідомив позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" та наказу Міноборони України від 29 квітня 2016 року № 232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", військовослужбовцям у разі їх звільнення виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно. Цією постановою особам, звільненим в запас до березня місяця 2016 року, виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не передбачена.
Не погодившись з такими діями та рішенням суб`єктів владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 6 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із частиною першою статті 17 КАС України (у зазначеній вище редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом пункту 2 частини другої зазначеної статті спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
У пункті 15 частини першої статті 3 КАС (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) було закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Аналогічні приписи закріплені у пункті 17 статті 4 КАС України (у редакції після 15 грудня 2017 року).
У цій справі позивачем пред`явлено позов про стягнення компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби, тобто, спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу, та суб`єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007 (провадження № 11-695апп18).