1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



22 жовтня 2019 року

Київ

справа №806/1292/16

адміністративне провадження №К/9901/24730/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,



розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя Зарудяна Л.О., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі №806/1292/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,



ВСТАНОВИВ:



ПАТ "Біо мед скло" звернулось до адміністративного суду з позовом до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення.



Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов задоволено.



Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.



В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України, зокрема, товариством безпідставно використано від`ємне значення за лютий 2015 року в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс" та з ТОВ "Ерем" по операціях з придбання склобою та його перевезення. Доводами касаційної скарги вказано обставини, встановлені у акті перевірки. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що висновки, викладені в них не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.



Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу акт попередньої перевірки в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс", за наслідками проведення якої податкові повідомлення-рішення прийняті не були. Крім того, як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на податкову інформацію, надаючи оцінку не господарським відносинам між позивачем і ТОВ "Ерем", а господарським відносинам з постачальниками ТОВ "Ерем", такі висновки є безпідставними та неправомірними - вважає позивач. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.



Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №806/1292/16.



Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 попередній розгляд справи призначено на 22.10.2019.



Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).



Судами попередніх інстанцій встановлено, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Біо мед скло" податкових зобов`язань та податкового кредиту, які виникли в результаті господарської діяльності за лютий, травень 2015 року, березень 2016 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за березень 2016 року.



За результатами перевірки складено акт від 13.06.2016 №3445/06-25/12-02/04763746, згідно висновків якого в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, у зв`язку з чим, ПАТ "Біо Мед Скло" безпідставно використано від`ємне значення за лютий 2015 року в сумі 46082грн. в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс" та за травень 2015 року в сумі 217344,00грн. в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ерем".



Відповідач вважає, що господарські операції ПАТ "Біо мед скло" з ТОВ "Укрсклоресурс" в лютому 2015 та ТОВ "Ерем" в травні 2015 року не мали реального характеру.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2016 №0000251202, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на загальну суму 395139грн., у тому числі: за основним платежем - 263426грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131713грн.



Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.



Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем з ТОВ "Укрсклоресурс" та ТОВ "Ерем" вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.



Верховний Суд, переглянувши постанови суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.



Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.



Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.



Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.



Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.



Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.



Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.



Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.



Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.



Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.



Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.



Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.



Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.



Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.



Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.



З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.



Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.


................
Перейти до повного тексту