ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М., Антонюк Н. О., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П.
11 вересня 2019 року
м. Київ
у справі № 9901/226/19 (провадження № 11-702заі19) за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), про визнання протиправним та нечинним указу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Грунський Володимир Олегович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Кашпур О. В., Радишевської О. Р., Уханенка С. А.
За наслідками розгляду 11 вересня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Грунський В. О., задоволено. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи зробила такі висновки:
1. Коли видавався Указ Президента про звільнення позивача з посади керівника Національної академії, автор цього документа діяв і реалізовував насамперед функції публічного владного державного органу, оскільки тільки використання цих повноважень може призвести до видання акта і настання наслідків, пов'язаних з його видачею. Видання Указу Президента за нормативним характером, суб'єктом видання, функціональними властивостями не відрізняється від Указу глави держави про створення Національної академії. Указ про створення Національної академії має ознаки нормативно-правового акта, на виконання положень якого Президент України й видав оскаржений Указ про звільнення позивача. Правове відношення Президента України відносно посади керівника Національної академії на рівні видання акта Президента України про звільнення керівника Національної академії з його посади не характеризується наявністю в них ознак трудового конфлікту, в якому глава держави виступає як роботодавець.
2. Усунути негативну дію акта Президента України особою, для якої він створив шкідливі наслідки, інакше як через визнання акта незаконним не існує. Визнати підзаконний акт незаконним можна тільки в судовому порядку. Для цього створена система судів адміністративної юрисдикції і процедури, які належить застосовувати. У межах цієї системи встановлений компетентний суд із повноваженнями на визнання Указу Президента України незаконним.
3. У разі, коли конкретна особа, яка є державним службовцем чи не має такого статусу, оскаржує акт Президента України із відомих підстав, то виникає об`єктивний публічний спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Із висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та висловлюємо окрему думку з огляду на таке.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся досудуз адміністративним позовом, у якому просив:
1) визнати протиправним та нечинним Указ Президента України № 105/2019 від 05 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України»;
2) поновити його на посаді президента Національної академії з 06 квітня 2019 року.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірний Указ видано з порушенням вимог статей 5-1, 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки заяву про звільнення за власним бажанням від 01 квітня 2019 року ним відкликано до спливу двотижневого строку від дати її подання, протягом якого йому гарантується збереження права на залишення на роботі. Тож на дату видання Указу Президента правових підстав для його звільнення за власним бажанням у відповідача не було. Крім того, на дату видання Указу позивач був тимчасово непрацездатним, і це підтверджується лікарняним листом, що є порушенням його трудових прав.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року провадження в адміністративній справі закрито з посиланням на пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
У справі, яка переглядалася, ОСОБА_1 оскаржив у суді Указ Президента України № 105/2019 від 05 квітня 2019 року, яким його звільнено з посади президента Національної академії, та просив, крім того, поновити його на цій посаді.
За загальним правилом, передбаченим у пункті 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
Згідно з пунктами