Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н. С.,
судді: Крет Г. Р.,
Шевченко Т. В.,
секретар судового засідання Безкровний С. О.,
учасники судового провадження:
прокурор Дронова Г. А.,
засуджений ОСОБА_1,
захисники: Попельнюх А. О.,
Попельнюх Р. О.,
.Р.Р. О
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Фай Валерія Григоровича на вирок Придніпровського районного суду міста Черкас від 16 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250000000437, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в місті Черкасах, засудженого за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Вимогою представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Фай В. Г. до суду касаційної інстанції (далі - Суд) є скасування оскаржуваних судових рішень стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивовано тим, що суд першої інстанції, призначаючи останньому покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України повною мірою не врахував ступеня тяжкості злочину та обставин його вчинення і неправомірно застосував положення ст. 75 КК України стосовно засудженого, що потягло за собою невиправдану м`якість призначеного покарання.
Крім того, скаржник наполягає на повному задоволенні заявленого потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн, незадоволення якого, на його думку, порушило права останньої відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначає, що апеляційний суд у свою чергу не в повному обсязі зважив на допущені судом першої інстанції порушення та необґрунтовано, лише частково, задовольнив апеляційні скарги потерпілих і, як результат, постановив незаконне судове рішення.
У запереченні на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 зазначив про те, що задоволення вимог представника потерпілої суперечитиме наявним у Суду повноваженням, визначеним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), та за своїм змістом скарга лише відтворює формальну незгоду з обґрунтовано призначеним йому покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК України, визначеним на підставі статей 50, 65, 66, 67 КК України, правових позицій постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року (справа № 759/7784/15-к).
Що стосується заявленого, зокрема, потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову, то вважає, що судом апеляційної інстанції неправомірно завищено розмір відшкодування моральної шкоди на користь останньої, проте, незважаючи на дану обставину, він перераховував грошові кошти на адресу потерпілої попри відсутність такої можливості. Просив, посилаючись на законність та вмотивованість судових рішень, залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Придніпровського районного суду міста Черкас від 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 1 ст. 135 КК України - на строк два роки;
- ч. 2 ст. 286 КК України - на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком тривалістю три роки та з врахуванням положень ст. 76 КК України зобов`язано останнього періодично з`являтися в органи пробації за місцем проживання для реєстрації, не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.
Цивільний позов заявлений потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково.
Визначено стягнути на користь ОСОБА_3 6 317,08 грн матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_2 - 70 000 грн моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вироком суду також вирішено питання судових витрат і речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
За ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Фай В. Г. та потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.
Вирок Придніпровського районного суду міста Черкас від 16 квітня 2018 року змінено в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення шкоди з ОСОБА_1
Визначено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 4000 грн - витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_2 - 200 000 грн моральної шкоди.
У решті вирок залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
06 грудня 2017 року близько 19 години 14 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Hyundai Santa Fe" (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухаючись по одній з вулиць міста Черкас, всупереч вимогам підпункту "в" пункту 2.3 та пункту 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого за зупинкою громадського транспорту і позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 "Пішохідний перехід" і лініями горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 "Зебра", по якому рухався пішохід ОСОБА_4 зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, вчасно не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, продовжив рух і скоїв наїзд на останнього, в результаті чого згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 03-01/1018 від 08 грудня 2017 року ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. Порушення ОСОБА_1 ПДР перебуває в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4
Водночас на порушення вимог підпунктів "а", "г", "д" пункту 2.10 ПДР, не вживши заходів для надання медичної допомоги потерпілому чи виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, не повідомивши про ДТП орган чи уповноважений підрозділ поліції, ОСОБА_1 з місця події на своєму автомобілі зник, залишивши ОСОБА_4 на проїзній частині в небезпечному для життя та безпорадному стані.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу представника потерпілої частково, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений та захисники в його інтересах наполягали на залишенні касаційної скарги без задоволення на підставах відсутності достатньо обґрунтованих у ній доводів.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 50. Поняття покарання та його мета
1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
4.1.3 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 129. Вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні
1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
4.2.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.2.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:
2) мотивувальної частини із зазначенням, зокрема:
встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;
мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
4.2.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
4.2.5 Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції