Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №639/7612/16-к
провадження № 51-9219км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Григор`євої І.В., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
захисника Голянда Ю.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника
Голянда Ю.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12016220500001878, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Жданівка Дніпропетровської області, жителя м. Харкова, не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18:45 у приміщенні кафе в магазині " Піт -Стоп", розташованому на вул. Володарського, 80 у м. Харкові, під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, належним йому розкладним ножем завдав ударів ОСОБА_2 у груди, живіт, лівий ліктьовий суглоб, ліву гомілку. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:52 ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 11 серпня 2016 року
№ 2090-ДМ/16 причиною смерті ОСОБА_2 стали два проникаючі колото-різані поранення тіла з пошкодженням правої легені та печінки, що ускладнилися розвитком крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною його смерті.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 19 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Голянд Ю.І. просить змінити судові рішення, зокрема, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України. Захисник зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження з перевищенням меж необхідної оборони, а тому дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України і пом`якшити призначене йому покарання. Просить зарахувати час перебування ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі з 25 липня 2016 року по 20 серпня 2018 року (день направлення для відбування покарання) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор вважає, що дослідженими в суді доказами не спростовано відсутності в ОСОБА_1 умислу на вбивство. Зокрема, суд не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_3 Стверджує, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України. Призначене засудженому покарання, на думку прокурора, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість. Стверджує, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд взагалі не вирішив клопотання прокурора щодо повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження та вказаних у мотивувальній частині апеляційної скарги. Також суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів у скарзі прокурора і не дав на них вичерпних та переконливих відповідей.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Пантєлєєва А.С підтримала касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу захисника Голянда Ю.І. просила залишити без задоволення.
Адвокат Голянд Ю.І. підтримав свою касаційну скаргу та заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно
до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд ретельно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується показаннями самого ОСОБА_1, який повідомив, за яких обставин він розкладним ножем заподіяв тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про обставини вчинення злочину; даними протоколу огляду місця події; даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 від 11 серпня 2016 року
№ 2090-ДМ/16 тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, повністю доведено та його дії кваліфіковано правильно.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК України наявність вини
у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Враховуючи дані про обстановку вчинення злочину, спосіб та знаряддя його скоєння, характер виявлених в ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у ділянці грудної клітки та черева, їх локалізацію і механізм утворення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стосовно заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вина ОСОБА_1 була умисною. Також суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, оскільки після заподіяння останньому двох проникаючих поранень ОСОБА_1 одразу ж припинив свої дії, хоча мав об`єктивну можливість продовжувати застосовувати ніж та завдавати ним ударів з метою досягнення бажаного наслідку у вигляді смерті ОСОБА_2 , який був живий. Поведінка ОСОБА_1 після вчинення злочину, зокрема те, що він прохав присутніх осіб викликати швидку медичну допомогу, не перешкоджав цьому, також свідчить про відсутність умислу на позбавлення життя потерпілого. Тому суд дійшов правильного висновку, що стосовно заподіяння смерті потерпілому вина ОСОБА_1 була необережною, та обґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.
Доводи у скарзі захисника про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, перебуваючи
в стані необхідної оборони, перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.