Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2/1522/10819/11
провадження № 61-34865св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні майном, вселення,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; поділити вказану квартиру, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати у користуванні цією квартирою та вселити його до неї; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 20 тис. грн моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 03 червня 1984 року між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який 26 серпня 2004 року розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси.
Під час шлюбу, за договором купівлі-продажу від 09 червня 1995 року придбано спірну квартиру, в якій вони разом з дочкою ОСОБА_3 проживали однією сім`єю до серпня 2004 року. Право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_2
03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено оспорюваний договір купівлі-продажу указаної квартири, при його посвідченні приватний нотаріус не додержався вимог пункту 43 частини другої Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, щодо письмової згоди інших співвласників на вчинення правочину, якої він не надавав.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 14 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині купівлі-продажу 1/2 частини квартири. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаної квартири. Зобов`язав ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою та вселив ОСОБА_1 до вказаної квартири. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 тис. грн моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовив.
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 12 березня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2012 року в частині стягнення моральної шкоди скасував, ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди. В решті рішення суду залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 травня 2013 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2013 року залишив без змін.
Приморський районний суд ухвалою м. Одеси від 21 листопада 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2012 року за нововиявленими обставинами задовольнив, указане рішення скасував, справу призначив до розгляду.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 21 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 10 вересня 2014 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2013 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині купівлі-продажу 1/2 частини квартири. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язав ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Вселив ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовив.
12 грудня 2016 року ОСОБА_12 як представник ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ сумісного майна, предметом якого був дачний будинок, відмовлено. При розгляді даної справи встановлено, що сторони подружні стосунки не підтримують з 1992 року, спільного господарства не ведуть (справа № 22ц/785/4413/14). 08 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду Одеської області вдруге відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ сумісного майна, а саме іншого дачного будиночку. При розгляді цієї справи також встановлено, що сторони подружні стосунки не підтримують з 1992 року, спільного господарства не ведуть (справа № 22ц/785/3620/16). Проте, ухвалюючи рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року колегія суддів не врахувала наявності цих рішень, чим порушила приписи пункту 3 статті 61 ЦПК України ( в чинній на час ухвалення рішення редакції).
Крім того, після придбання квартири АДРЕСА_1 новий власник ОСОБА_3 здійснила в квартирі ремонт з переобладнанням та переплануванням, внаслідок чого квартира площею 99 кв. м. перестала існувати, а збудована нова квартира, збільшеною площею на 50 кв. м, з іншою площею житлових кімнат та допоміжних приміщень. Вартість квартири після реконструкції суттєво збільшилася, у зв`язку з чим ніяких правових підстав для ОСОБА_1 І користуватися результатами проведених переобладнань не існує.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 13 вересня 2017 року заяву ОСОБА_12 як представника ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки вони були відомі заявнику та досліджувались судом при розгляді справи, яка переглядається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, заперечень та пояснень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбні стосунки та спільне ведення господарства припинено у 1992 році, що встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а тому квартира придбана ОСОБА_2 09 червня 1995 року на підставі оформленого на її ім`я договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 7-2389, є її особистою приватною власністю та джерелом її набуття не були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, тому ця квартира не є спільною сумісною власністю.
Крім того, постановляючи рішення суд не розглядав питання, хто та з якого часу зареєстрований та проживає у спірній квартирі.
Нововиявленими обставинами є також подані до апеляційного суду додаткові документи, і про це вказано в ухвалі яка оскаржується, що новий власник квартири ОСОБА_3 після придбання квартири здійснила в ній ремонт з переобладнанням та переплануванням, внаслідок чого квартира площею 99 кв. м перестала існувати, а збудована нова квартира, збільшеною площею на 50 кв. м, з іншою площею житлових кімнат допоміжних приміщень. Вартість квартири після реконструкції суттєво збільшилась, у зв`язку з чим ніяких правових підстав для ОСОБА_1 користуватися результатами проведених переобладнань не існує.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі.
Обставини на які вона посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи, вони існували на час ухвалення рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року, зазначені обставини не були і не могли бути відомі їй, оскільки стали відомими тільки після ухвалення судового рішення 08 червня 2016 року.
16 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивоване тим що, ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, постановлена судом з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.Обставини, які скаржник вважає нововиявленими не є такими згідно з законом, оскільки вони вже були відомі скаржнику та досліджувались судом при розгляді справи, яка переглядається.
08 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло пояснення ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивоване тим, що ухвала Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року є незаконними та необґрунтованими.