Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1125/11
провадження № 61-26353св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Млинівська сільська рада Ратнівського району Волинської області,
відповідачі, позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
треті особи:Друга Львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"; треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Млинівської сільської ради Ратнівського району Волинської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Друга Львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року у складі судді Ліуша А. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шумської Н. Л., Струс Л. Б., Ванівського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, неодноразово уточнюючи який просила визнати недійсними заповіт від 11 жовтня 2002 року, складений від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на підставі цього заповіту; скасувати реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на спірну квартиру, а також витребувати належну їй спірну квартиру від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як добросовісних набувачів.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 25 січня 2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, єдиною спадкоємицею після смерті якого є вона.
До одруження з нею ОСОБА_8 був одружений з ОСОБА_7, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті він успадкував усе її майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та вклади в Ощадбанку, оскільки проживав в цій квартирі, тобто фактично вступив у володіння спадщиною.
11 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спірну квартиру, оскільки у серпні 2008 року дізналася, що спірна квартира належала ОСОБА_7, першій дружині ОСОБА_8, де їй стало відомо, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2008 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7
23 вересня 2008 року ОСОБА_2 подав до Другої львівської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним та посвідченим Млинівською сільською радою Ратнівського району Волинської області 11 жовтня 2002 року за № 96.
18 жовтня 2008 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 та оформив право власності на спірну квартиру.
За її заявою від 21 грудня 2008 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалою від 20 січня 2009 року залишив її позовну заяву про визнання права власності на спірну квартиру без розгляду.
Постанову Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області від 14 липня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за її заявою з метою перевірки складання заповіту, в якій зазначається про те, що під час перевірки працівниками міліції встановлено, що заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 підроблений у Млинівській сільській раді Ратнівського району.
Отже, заповіт складений від імені ОСОБА_7 є підробленим.
12 червня 2010 року ОСОБА_1 отримала у Млинівській сільській раді довідку про те, що 11 жовтня 2002 року в книзі реєстрації нотаріальних дій заповіт за № 96 на ім`я ОСОБА_7 не реєструвався, ОСОБА_9 (сільський голова, який посвідчував заповіт) на той час сільським головою вже не працював.
20 жовтня 2008 року ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію спірної квартири на своє ім`я і одразу ж продав її ОСОБА_5 .
Надалі спірна квартира неодноразово перепродавалася, на даний час спірна квартира зареєстрована по 1/2 частці за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У липні 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом, який мотивували тим, що вони є співвласниками спірної квартири, право власності на дану квартиру ними набуто 15 січня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_6, який станом на 15 січня 2009 року був її власником на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року і жодних перешкод у продажі їм цієї квартири не мав.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначали, що після придбання спірної квартири в ній проведено ремонт та виплачено заборгованість із житлово-комунальних послуг.
ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не звертався до нотаріальної контори з приводу прийняття спадкового майна спірної квартири. ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 у листопаді 2006 року у встановленому законом порядку до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав також не зверталася.
Ураховуючи вищевикладене, просили визнати їх добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 та визнати за ними право власності на спірну квартиру по 1/2 частці за кожним.
Справа розглядалася судами неодноразово
Короткий зміст останнього рішення суду першої інстанції
Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 08 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічної позовної вимоги щодо визнання добросовісними набувачами відмовив. Вирішив питання про судові витрати у справі.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довела факту підробленості заповіту ОСОБА_7, вчиненого на користь ОСОБА_2 та не довела відсутності волевиявлення ОСОБА_7 щодо його укладення, а тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним, та як наслідок свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, відтак добросовісність набувачів презюмується і не потребує додаткової констатації.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 07 березня 2017 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Аргументи касаційної скарги щодо відсутності підстав, які засвідчують підроблення оспорюваного заповіту та відсутність повноважень сільського голови, є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення немає чіткого обґрунтування кожного доводу сторін по суті позову, а особливо її доводів щодо підстав недійсності заповіту, як основного документу, на підставі якого і було порушено її право, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЇЇ не було повідомлено про дату судового розгляду, а тому вона позбавлена була можливості брати участь у розгляді справи в апеляційному суді, жодного повідомлення з апеляційного суду не було надіслано ні їй ні її представнику.
03 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_4, ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивоване тим, що при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій дана правильна оцінка доказам в їх сукупності з точки зору повноти, достовірності та допустимості, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними, обґрунтованими, ухваленими на основі повно та всебічно досліджених доказах, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Залізничного районного суду м. Львова.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.