Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 751/4734/17
Провадження № 61-21087св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Страшного М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 . ) про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до наказу відповідача від 19 грудня 2016 року № 01-к позивач прийнята на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів за строковим трудовим договором із 20 грудня 2016 року по 30 червня 2017 року з окладом 2 100,00 грн. Згідно з наказом відповідача від 16 січня 2017 року № 02-к, із 17 січня 2017 року, позивача переведено на посаду менеджера (управителя) в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами з попереднім графіком роботи та з окладом 3 400,00 грн. Підстава переведення - особиста заява. За вказаний період відповідач трудову книжку позивача не витребував, жодних записів у ній не здійснював. 28 лютого 2017 року відповідач, не пояснюючи позивачеві підстав звільнення, сказав, що остання може не виходити на роботу, не ознайомив позивача з наказом про звільнення, не провів з нею остаточного розрахунку та не видав трудової книжки з відповідними записами. Заяви про звільнення з роботи ОСОБА_1 не писала. Про звільнення позивач дізналася 30 червня 2017 року у Чернігівському міському центрі зайнятості, до якого вона щомісяця протягом березня-червня 2017 року зверталася щодо постановки її на облік як безробітної.
У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд поновити її на роботі на посаді менеджера (управителя) в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами у ФОП ОСОБА_2 та стягнути з останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого по 30 червня 2017 року - до дня закінчення укладеного з нею строкового трудового договору.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Невнесення ФОП ОСОБА_2 до трудової книжки позивача записів про роботу у зв`язку з ненаданням йому трудової книжки ОСОБА_1, не тягне за собою поновлення останньої на роботі та стягнення на її користь заробітної плати за вимушений прогул.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2017 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову і залишено його без змін в іншій частині.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскільки твердження позивача про те, що вона дізналася про своє звільнення 30 червня 2017 року в Чернігівському міському центрі зайнятості не спростовано, а тому посилання місцевого суду на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом є помилковим. Також апеляційний суд зазначив, що оскільки сторони дійшли взаємної згоди про припинення трудового договору з 28 лютого 2017 року, то оспорюване ОСОБА_1 звільнення не може бути визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому підстави для поновлення позивача на роботі відсутні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, тому угоду про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України необхідно теж укладати у письмовій формі. Позивач не писала заяви про звільнення, не підписувала будь-яких документів, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що сторони досягли взаємної згоди про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_2 на посаду продавця непродовольчих товарів за строковим трудовим договором із 20 грудня 2016 року по 30 червня 2017 року з окладом 2 100,00 грн, що підтверджено копією наказу від 19 грудня 2016 року № 01-к. Із 17 січня 2017 ОСОБА_1 переведено на посаду менеджера (управителя) у роздрібній торгівлі непродовольчими товарами з окладом 3 400,00 грн, що підтверджується наказом від 16 січня 2017 року № 02-к.
ОСОБА_1 отримала копію звітності ФОП ОСОБА_2 від Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби. Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та відомостей про нарахування ФОП ОСОБА_2 заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам у лютому 2017 року, ОСОБА_1 відпрацювала до 28 лютого 2017 року, за що їй нараховано заробітну плату у розмірі 3 837,66 грн. ОСОБА_1 звільнено 28 лютого 2017 року за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2007 року, наданого ФОП ОСОБА_2 24 квітня 2017 року до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, ОСОБА_1 звільнено з роботи 28 лютого 2017 року.
У трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні відомості про роботу у ФОП ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування