Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 711/8227/16-ц
провадження № 61-33637св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Черкаський державний технологічний університет,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року у складі судді: Казидуб О. Г., та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Черкаського державного технологічного університету (далі - ЧДТУ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що з 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії ЧДТУ та, відповідно до контракту № 9 від 15 червня 2014 року, переведено на посаду доцента кафедри економічної теорії з 15 червня 2014 року по 31 серпня 2017 року, а наказом № 100-к від 24 березня 2015 року позивача було незаконно звільнено з займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП. Причини його звільнення, наведені в наказі № 100-к (а саме пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП), не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач вказував, що 27 серпня 2014 року відповідно до витягу із протоколу № 2 було засідання конкурсної комісії ЧДТУ про участь у обранні за конкурсом на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету, про дострокове припинення контракту з доцентом кафедри економічної теорії та банківської справи ОСОБА_1 в зв`язку з відсутністю навчального навантаження. Прийнявши до уваги це рішення в нього погіршилося здоров`я. Вважав що, це питання на засіданні розглядалось за його волонтерську допомогу учасникам АТО. 27 серпня 2014 року його здоров`я погіршилось і в зв`язку з цим позивач звернувся за допомогою до лікарні. З 28 серпня 2014 року по 06 вересня 2014 року та з 09 вересня 2014 року по 20 вересня 2014 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі з поважних причин, про що відповідач був належним чином повідомлений. 19 вересня 2014 року його представник за дорученням звернувся до деканату свого факультету, за попередньою домовленістю по телефону, надавши заяву про надання йому відпустки за власний рахунок у зв`язку зі станом здоров`я. Дана заява була прийнята про, що свідчать підписи заступника завідуючого кафедри ОСОБА_7 та декана ОСОБА_4. Поспілкувавшись про відпустку за власний рахунок прийняв рішення та написав ще одну заяву про надання йому відпустки за власний рахунок з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року, оскільки відпустка за власний рахунок йому була потрібна для санаторно-курортного лікування відповідно до вищевказаної виписки
Про це позивач також усно повідомляв відповідача, і подавав заяви про надання відпустки за власний рахунок з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року. З наказом про звільнення позивач не ознайомлений, його копії не отримував, пояснення прогулу в нього не витребовувались. Вказував, що незаконними діями відповідача позивачеві завдана моральна шкода.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконним та скасувати наказ ЧДТУ № 100-к від 24 березня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри економічної теорії та банківської справи;
поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри економічної теорії та банківської справи з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
стягнути з Черкаського державного технологічного університету 100 000 грн компенсації моральної шкоди.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року, в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, щопрогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом робочого дня, а також відсутність без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно. Відсутність на роботі з поважних причин не можна вважати прогулом. У всіх випадках прогулу роботодавець повинен вирішити питання про поважність причин відсутності працівника на роботі. Якщо він вважає, що прогул був здійснений без поважних причин, він може розірвати трудовий договір з працівником. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Завідувач кафедри економічної теорії та банківської справи 17 лютого 2015 року та 24 березня 2015 року звертався до ректора з доповідними записками, що ОСОБА_1 з 20 вересня 2014 року відсутній на роботі. Документи, які могли б могли пояснити відсутність викладача на роботі з 20 вересня 2014 року в університет не надходили, на телефонні дзвінки не відповідав. 24 березня 2015 року наказом № 100-к ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП, за прогули без поважних причин. 24 березня 2015 року представник позивача ОСОБА_5 отримав трудову книжку, на що мав доручення, яке чітко передбачало вчинення таких дій представником. Твердження ОСОБА_1 про те, що він в період з 01 вересня 2014 року по 24 березня 2015 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, не підтверджені належними доказами. Оригінали заяв про надання відпустки без збереження заробітної плати позивачем не надані, а на долучених до матерів справи копіях заяв стоїть відмітка про отримання за підписом викладача кафедри ОСОБА_7, яка не є керівником. Письмових пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі ОСОБА_1 роботодавець не відбирав, так як сам працівник на роботі не з`являвся і на телефонні дзвінки не відповідав, листи роботодавця працівнику про надання пояснення своєї тривалої відсутності на роботі ОСОБА_1 залишені без відповіді. На запит апеляційного суду голова первинної профспілкової організації ЧДТУ ОСОБА_6 повідомила, що в первинній профспілковій організації ЧДТУ відсутні дані про членство ОСОБА_1 в профспілці ЧДТУ, так як попередній голова первинної профспілкової організації після закінчення своїх повноважень не здійснив акт прийому передачі документів.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про знаходження позивача у відпустці без збереження заробітної плати в період з 20 вересня 2014 року по 24 березня 2015 року апеляційний суд вказав, наказ по ЧДТУ про надання такої відпустки позивачу не видавався. Трудова книжка позивача видана його представнику ОСОБА_5 24.03.2015 року відповідно до наданого йому доручення, в тому числі на отримання будь-яких документів, що не суперечить статті 47 КЗпП та розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив оскаржені рішення та ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржених рішеннях не надано належної оцінки тому, що позивач надавав листки непрацездатності відповідачеві, звертався з заявами про надання відпустки за власний рахунок, не взято до уваги допущені відповідачем порушення процедури звільнення за прогул. Звертає увагу, що 19 вересня 2014 року позивач звертався із заявою про надання відпустки за власний рахунок, яку завізував декан кафедри економічної теорії ОСОБА_4 та заступник декана кафедри економічної теорії ОСОБА_7 . Вказує, що не допускається вручення трудової книжки представнику. Вказує, що позивачу внаслідок незаконного звільнення було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що останній безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім`ї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім`ю, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що останній постійно думає як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав та, що спричинило йому значні моральні страждання.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.