Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 520/12304/15-ц
провадження № 61-14566св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року у складі колегії судді: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 112422118000 (далі - кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою 13,90 % річних на строк до 26 жовтня 2017 року.
З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 26 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 153329 (далі - договір поруки), згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язалася перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.
18 червня 2010 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, у якій банк та ОСОБА_1 погодили, крім іншого, погашення кредиту шляхом внесення ануїтентних платежів 18 числа кожного місяця.
З урахуванням внесених 18 червня 2010 року змін до кредитного договору цього ж дня шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору поруки між банком та поручителем погоджено зазначені зміни до кредитного договору.
У зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 17 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 19 318,46 доларів США, що еквівалентно 420 324,58 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням - 17 129,20 доларів США, що в еквіваленті складає 372 691,40 грн, та процентів у розмірі 2 189,26 доларів США, що в еквіваленті становить 47 633,19 грн. Крім цього, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості становить 17 972,05 грн та пеня за процентами - 9 490,26 грн, а всього - 27 462,31 грн.
З урахуванням наведеного банк просив стягнути солідарно з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 318,46 доларів США та пеню у розмірі 27 462,31 грн.
У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, у якій просили суд визнати недійсним кредитний договір, укладений 26 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1
Зазначали, що цей правочин суперечить вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки перед його укладенням позичальник не отримав від банку інформаційний лист про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Крім цього, у порушення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" оспорюваний кредитний договір містить несправедливі умови. Так, зокрема, у пункті 5.2. цього договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки. Проте умовами зазначеного кредитного договору не передбачено випадків зменшення розміру цієї процентної ставки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року у складі судді Калашнікової О. І. позов ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення.
Визнано недійсним договір № 112422118000 про надання споживчого кредиту, укладений 26 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Положеннями статей 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено підстави для визнання договору недійсним, а саме: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача, та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. З урахуванням зазначених норм закону суд дійшов висновку про те, що оспорюваний правочин укладений з порушенням норм цивільного законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11242118000 від 26 жовтня 2007 року на користь ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 19 318,46 доларів США, з якої: кредитна заборгованість - 17 129,20 доларів США, заборгованість за процентами 2 189,26 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 17 972,05 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 9 490,26 грн.
У зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що укладаючи 26 жовтня 2007 року кредитний договір ОСОБА_1 та банк обумовили всі його істотні умови, погодили графік погашення кредиту із зазначенням щомісячного залишку максимальної заборгованості. Крім цього, через три роки сторонами кредитного договору була укладено додаткова угода № 2. Тобто ОСОБА_1 був обізнаний про розмір процентної ставки, розмір, строки та порядок погашення кредиту, а тому підстави визнавати оспорюваний правочин недійсним відсутні. Задовольняючи первісний позов банку, суд виходив із того, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку із чим утворилася кредитна заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, стягуючи кредитну заборгованість в іноземній валюті, не застосував положення статті 99 Конституції України, яка визначає, що грошовою одиницею України є гривня, та положення статті 524 ЦК України, у якій зазначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Суд безпідставно стягнув борг в іноземній валюті. Крім цього, ПАТ "УкрСиббанк" не повідомив позичальника про сукупну вартість кредиту та не надав йому інформаційного листа про валютні ризики. Умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою 13,90 % річних на строк до 26 жовтня 2017 року.
З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 26 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язалася перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.
18 червня 2010 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, у якій банк та ОСОБА_1 погодили, крім іншого, погашення кредиту шляхом внесення ануїтентних платежів 18 числа кожного місяця.
З урахуванням внесених 18 червня 2010 року змін до кредитного договору цього ж дня шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору поруки між банком та поручителем погоджено зазначені зміни до кредитного договору.
У зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 17 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 19 318,46 доларів США, що еквівалентно 420 324,58 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням - 17 129,20 доларів США, що в еквіваленті складає 372 691,40 грн, та процентів у розмірі 2 189,26 доларів США, що в еквіваленті становить 47 633,19 грн. Крім цього, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості становить 17 972,05 грн та пеня за процентами - 9 490,26 грн, а всього - 27 462,31 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суду, і застосовані норми права
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.